Питання 3. Методики для діагностики синдрому «професійного вигорання» в організаціях (діагностичний компонент технології)


Аналіз проблем вивчення синдрому «професійного вигорання», проведений авторами в різних організаціях, показав, що до основних методик, які можуть бути використані організаційними психологами при дослідженні цієї проблеми, належать:
1.
Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» Б.В.
Бойка.
2.
Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова.
3.
Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина - людина».
4.
Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання».
5.
Методика «Дослідження синдрому «вигорання».

6. Диагностика профессионального «выгорания» (К. Маслач, С. Джексон, в адаптации Н. Е. Водопьяновой)

7. Диагностика уровня алекситимии

Необхідно зауважити, що кожна із зазначених методик дає можливість насамперед виявити рівень розвитку синдрому та його окремих складових. Незважа-ючи на різне термінологічне значення понять, які використовуються науковцями, «професійне вигорання», «емоційне вигорання», «психічне вигорання», «вигорання» та ін., вони є синонімами і розкривають ті чи інші аспекти «вигорання», як у професійній, так і в інших сферах життєдільяності людини. Проаналізуємо кожну методику детальніше.

1. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати міру вираженості дванадцяти симптомів синдрому «вигорання», враховуючи компоненти, до яких вони відносяться. Зокрема, це такі компоненти та симптоми:

Перший компонент - «Напруження»:
1.
Переживання психотравмуючих обставин;
2.
Незадоволеність собою;
3.
«Загнаність у кут»;
4.
Тривога і депресія.

Другий компонент — «Резистенція»:
1.
Неадекватне вибіркове емоційне реагування;
2.
Емоційно-мораліна дезорієнтація;
3.
Розширення сфери економії емоцій;
4.
Редукція професійних обов'язків.

Третій компонент — «Виснаження»:
1.
Емоційний дефіцит;
2.
Емоційне відчуження;
3.
Особистісне відчуження (деперсоналізація);
4.
Психосоматичні та психовегетативні порушення.

Враховуючи якісні і кількісні показники, які обчислюються за даними методики для різних компонентів синдрому «вигорання», організаційні психологи мо-жуть дати досить змістовну характеристику щодо проявів синдрому в особистості, а також визначити індивідуальні та групові заходи профілактики і психокорекції. Для якісної інтерпретації даних, за словами В.В. Бойка, можна використовувати такі питання:

які симптоми домінують;

якими сформованими і домінуючими симптомами супроводжується «виснаження»;

чи обумовлене «виснаження» (якщо виявлене) факторами професійної діяльності, що ввійшли ч симптоматику «вигорання», або суб'єктивними факторами;

який симптом (симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особистості;

у яких напрямках треба впливати на виробничу обстановку, щоб знизити нервову напругу;

які ознаки й аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб «емоційне вигорання» не завдавало шкоди їй, професійній діяльності і парт-нерам.

2. Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова дає можливість дослідити прояви синдрому за такими основними показниками:

психоемоційне виснаження;

особистісне віддалення;

професійна мотивація.

Суттєвим є те, що методика допомагає проаналізувати прояви синдрому «вигорання» на трьох основних рівнях:

міжособистісному;

особистісному;

мотиваційному.

Слід зазначити, що методика є не такою складною із обробці, як попередня, і може бути використана для більш оперативного вирішення професійних завдань організаційними психологами.

Методика дає можливість розробити певну систему психокорекційної роботи та встановити, за якими складовими найбільш «рельєфно» проявляється синдром.

3. Методика «Синдром «вигорання» у професіях системи «людина- людина» зорієнтована перш за все на дослідження тих категорій фахівців, які працюють в системі «людина — людина», насамперед менеджерів та педагогічних працівників. Тому саме цю методику, на думку авторів, доцільно використовувати організаційним психологам, аналізуючи синдром «вигорання» у менеджерів організацій та працівників освітніх закладів.

Варто нагадати, що методика базується на теорії синдрому «вигорання», роз-робленій К.Маслач і С.Джексон, і дає можливість визначити такі основні складові синдрому «вигорання»:

емоційне виснаження;

деперсоналізація;

редукція особистих досягнень.

Суттєвим є те, що методика має два варіанти опитувальника, які можуть бу-ти використані окремо при дослідженні як менеджерів, так і викладачів, учителів.

Методика є досить компактною у використанні порівняно з першими двома методиками — вона включає лише 22 питання (у двох попередніх методиках — 84 та 72 відповідно). Тому її доцільно застосовувати у ситуації, коли потрібно дуже швидко провести опитування, зокрема з менеджерами організацій.

На основі результатів, отриманих за допомогою опитувальника, можна також розробити програми подолання синдрому «вигорання» як для окремої особистості (менеджера або працівника), так і для групи людей, які працюють в одному відділі чи організації.

4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання» дає можливість дослідити такі основні компоненти «вигорання»:

• деперсоналізацію;

особисту задоволеність;

емоційно виснаження.

Кожний із нарваних компонентів «вигорання» аналізується за трьома рівнями розвитку: низький, середній, високий.

Методика включає всього 18 питань і може бути використана для оперативного дослідження синдрому «вигорання» та розробки відповідних корекційних програм.

5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання» допомагає виявити рівні вираженості синдрому (високий, середній та низький). На думку авторів, її доцільно використовувати для найпростіших досліджень, які дають можливість зорієнтуватися в наявності проблеми.

Необхідно наголосити, що під час проведення прикладних досліджень в ор-ганізації варто використовувати 2-3 методики - для взаємоперевірки та взаємодоповнення отриманих даних.

Нижче наводиться повний текст описаних методик, які можуть бути використані в реальній роботі організаційних психологів.

Методика 1. Методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойка

(Райгородский Д.Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Ме-тодики и тесты. Учебное пособие. — Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. - С. 161-169.)

Інструкція. На кожне із запропонованих нижче суджень дайте відповідь «так» чи «пі». Візьміть до уваги: якщо у формулюваннях опитувальника згадуються партнери, то йдеться про суб'єктів Вашої професійної діяльності — пацієнтів, клієнтів, споживачів, замовників, учнів, студентів та інших осіб, з якими Ви щоденно працюєте.

Текст опитувальника
1.
Організаційні помилки на роботі постійно змушують нервувати, напружуватися, хвилюватися.
2.
Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.
3.
Я помилився у виборі професії чи профілю діяльності (займаю не своє місце).
4.
Мене турбує те, що я став гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше).
5.
Теплота у взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою.
6.
Від мене, як від професіонала, мало залежить добробут партнерів.
7.
Коли я приходжу з роботи додому, то деякий час (години 2-3) мені хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.
8.
Коли я відчуваю втому чи напруження, то намагаюся швидше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію).
9.
Мені здається, що емоційно я не можу дати колегам того, що потребує професійний обов'язок.
10.
Моя робота притупляє емоції.
11.
Я відверто втомився від людських проблем, я якими доводиться мати справу па роботі.
12.
Трапляється, я погано засинаю (сплю) через хвилювання, пов'язані з роботою.
13.
Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напруження.
14.
Робота з людьми приносить мені все менше задоволення.
15.
Я б змінив місце роботи, якби з'явилась така можливість.
16.
Мене часто засмучує те, що я не можу на потрібному ріпні падати професійну підтримку, послугу, допомогу.
17.
Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові контакти.
18.
Мене дуже засмучує ситуація, коли щось не йде па лад у стосунках з діловим партнером.
19.
Я так стомлююся па роботі, що вдома намагаюся спілкуватися якомога менше.
20.
Через брак часу, втому та напруження часто приділяю партнеру менше уваги, ніж потрібно.
21.
Іноді звичні ситуації спілкування па роботі дратують мене.
22.
Я спокійно сприймаю обґрунтовані претензії партнерів.
23.
Спілкування з партнерами спонукає мене уникати людей.
24.
При згадці про деяких партнерів та колег, у мене псується настрій.
25.
Конфлікти та суперечки з колегами піднімають багато сил та емоцій.
26.
Мені все складніше встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.
27.
Обставини на роботі мені здаються дуже складними і важкими.
28.
У мене часто виникають тривожні очікування, пов'язані з роботою: щось має трапитися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все як потрібно, чи не скоротять мене тощо.
29.
Якщо партнер мені неприємний, то я намагаюсь обмежити час спілкування з ним, менше приділяти йому уваги.
30.
У спілкуванні па роботі я дотримуюся принципу «не роби людям добра - не отримаєш зла».
31.
Я з радістю розповідаю домашнім про свою роботу.
32.
Трапляються .дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи (менше працюю, знижується якість, виникають конфлікти).
33.
Іноді я відчуваю, що потрібно поспівчувати партнерові, але не в змозі цього зробити.
34.
Я дуже хвилююся за свою роботу.
35.
Партнерам по роботі віддаю більше уваги та турботи, ніж отримую від них вдячності.

3ti. При одній згадці про роботу мені стає погано: починає колоти в області серця, підвищується тиск, виникає головний біль.
37.
У мене добрі (в цілому задовільні) стосунки з безпосереднім керівником.
38.
Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить користь людям.
39.
Останнім часом мене переслідують невдачі на роботі.
40.
Деякі аспекти (факти) моєї роботи викликають розчарування, нудьгу і зневіру.
41.
Трапляються дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж зазвичай.
42.
Я переймаюся проблемами ділових партнерів (суб'єктів діяльності) менше, ніж зазвичай.
43.
Втома від роботи призводить до того, що я намагаюся скоротити час спілкування з друзями та знайомими.
44.
Зазвичай я виявляю зацікавленість особистістю партнера більше, ніж того вимагає справа.
45.
Зазвичай я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, в доброму настрої.
46.
Іноді я ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без душі.
47.
У справах зустрічаються настільки неприємні люди, що всупереч волі бажаєш їм чогось недоброго.
48.
Після спілкування з неприємними партнерами в мене буває погіршення фізичного та психічного самопочуття.
49.
На роботі я постійно відчуваю психічне та фізичне перевантаження.
50.
Успіхи н роботі надихають мене.
51.
Ситуація на роботі, в якій я опинився, здасться безвихідною (майже без вихідною).
52.
Я втратив спокій через роботу.
53.
Впродовж останнього року траплялися скарги па мене з боку партнерів.
54.
Мені вдається зберегти нерви тільки через те, що башто з того, що відбу-вається з партнерами, я не беру близько до серця.
55.
Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.
56.
Я часто працюю через силу.
57.
Раніше я був більш співчутливим та уважним до партнерів, ніж тепер.
58.
У роботі з людьми керуюся принципом: не псуй нерви, бережи здоров'я.
59.
Іноді я йду па роботу з важким відчуттям: як все набридло, нікого б не ба-чити й не чути.
60.
Після напруженого робочого дня я відчуваю, що занедужав.
61.
Контингент партерів, з якими я працюю, дуже важкий.
62.
Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю.
63.
Якщо б мені поталанило з роботою, я був би набагато щасливішим.
64.
Я у відчаї від того, що па роботі и мене серйозні проблеми.
65.
Іноді я поводжуся зі своїми партнерами так, як би не хотів, щоб вони вчи-няли зі мною.
66.
Я засуджую партнерів, що розраховують па особливу поблажливість та увагу.
67.
Зазвичай після робочого дня у мене не вистачає сил займатися домашніми справами.
68.
Часто я підганяю час: швидше б закінчився робочий день.
69.
Стан, прохання, потреби партнерів зазвичай мене щиро хвилюють.
70.
Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищав мене від чужих страждань та негативних емоцій.
71.
Робота з людьми (з партнерами) дуже розчарувала мене.
72.
Щоб відновити сили, я часто вживаю ліки.
73.
Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.
74.
Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю через певні обставини.
75.
Моя кар'єра склалася вдало.
76.
Я дуже нервую з приводу того, що пов'язано з роботою.
77.
Деяких із своїх постійних партнерів я не хотів би бачити її чути.
78.
Я схвалюю колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), нехтуючи власними інтересами.
79.
Моя втома на роботі зазвичай мало або взагалі не відображається па спілку ванні з домашніми і друзями.
80.
За можливості, я віддаю партнерові менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.
81.
Мене часто підводять нерви в спілкуванні з людьми на роботі.
82.
До всього (майже до всього), що відбувається на роботі, я втратив зацікавленість, живе почуття.
83.
Робота з людьми погано вилинула на мене як на фахівця - зробила знер-вованим, злим, притупила емоції.
84.
Робота з людьми вочевидь підриває моє здоров'я.

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Обробка та інтерпретація результатів

Кожен варіант Відповіді попередньо оцінений компетентними суддями тим чи іншим числом балів — зазначається її «ключі» поруч Із номером судження в дуж-ках.
Це зроблено тому, що ознаки, які включені в симптом, мають різне значення для визначення його складності. Максимальну оцінку - 10 балів — отримала від суддів та ознака, яка с найбільш показовою для симптому.

Відповідно до «ключа» здійснюють такі підрахунки:

1) визначають суму балів окремо для кожного з 12 симптомів «вигорання»;
2)
підраховують суму показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування «вигорання»;
3)
знаходять підсумковий показник синдрому «емоційного вигорання» — сума показників за всіма 12 симптомами.

У «ключі» поряд із номерами суджень у дужках вказаний бал, встановлений експертами, який показує «вагу» цієї ознаки симптому.

«Ключ»

Фаза «Напруження»

1. Переживання психотравмуючих обставин:

+1(2),+13(3), +25(2), -37(3), +49(10), +61(5), -73(5)

2. Незадоволеність собою:

-2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5), +62(5), +74(3)

3. «Загнаність у кут»:

+3(10), +15(5), +27(2), +39(2),+51(5), +63(1), -75(5)

4. Тривога і депресія:

+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)

Фаза «Резистенція»
1.
Неадекватне вибіркове емоційне реагування:

+5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3>, +77(5)
2.
Емоцціно-моральна дезорієнтація:

+6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5)

3.Розширення сфери економії емоцій:

+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5)

4.Редукція професійних обов'язків:

+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10)

Фаза «Виснаження»

1. Емоційний дефіцит:

+9(3), +21(2), +33(5), -45(5), +57(3), -69(10), +81(2)

2. Емоційне відчуження:

+10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10)
3.
Особистістю відчуження (деперсоналізація): +11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +71(2), +83(10)
4.
Психосоматичні та психовегетативні порушення:

+12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2), +72(10), +84(5)

Інтерпретація результатів

Запропонована методика дає детальну картину синдрому «емоційного вигорання».

Насамперед, необхідно звернути увагу па окремі симптоми. Показник вираженості кожного симптому знаходиться в межах під 0 до 30 балів:

0-9 балів — симптом не сформований;

10-15 балів — симптом на стадії формування;

16 і більше балів — симптом сформований.

Симптоми з показниками 20 і більше балів є домінуючими у фазі або у всьому синдромі «емоційного вигорання».

Методика дає можливість побачити провідні симптоми «вигорання». Суттєвим є те, до якої фази формування «емоційного вигорання» належать домінуючі симптоми і в якій фазі їх найбільша кількість.

Наступний крок в інтерпретації результатів — осмислення показників фаз розвитку «вигорання»: «напруження», «резистенція» та «виснаження».

У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак співставлення балів, отриманих для фаз, не є правомірним, тому що не свідчить про їхню відносну роль або внесок у синдром. Справа в тому, що вимірювані в них явища істотно різі — реакція на зовнішні і внутрішні фактори, прийоми психологічного захисту, етап нервової системи, За кількісними показниками можна твердити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася більшою або меншою мірою.

36 і менше балів — фаза не сформована; 37-60 балів — фаза на стадії формування; 61 і більше балів — фаза сформавана.

Методика 2. Методика «Визначення психічного «вигорання»

О.О. Рукавішнікова

(Фетискин Н.П., Коелов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во Института психотерапии, 2002. - С. 357-360.)

Інструкція. Вам пропонується відповісти па низку запитань-тверджень, щодо відчуттів, пов'язаних з роботою. Будь ласка, прочитайте твердження і визначте, чи Ви колись відчували щось схоже. Якщо у Вас ніколи не виникало такого відчуття, поставте галочку чи хрестик у бланку відповідей в колонці «ніколи» навпроти порядкового номера твердження. Якщо у Вас схоже відчуття присутнє завжди, то поставте позначку у бланку відповідей в колонці «зазвичай», а також відповідно до відповідей «рідко» та «часто». Відповідайте якомога швидше. Намагайтесь довге не міркувати над вибором відповіді.

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Бланк для відповідей

Обробка та інтерпретація результатів

Ця методика має три шкали: психоемоційного виснаження (ПВ), особистісного віддалення (ОВ) і професійної мотивації (ПМ). Для визначення психічного «вигорання» в межах вказаних шкал використовують спеціальний «ключ»:

ПВ - 1, 5, 7, 14, 16, 17, 20, 25, 29, 31, 32, 34, 36, 39, 42, 45, 47, 49, 52, 54, 57, 60, 63, 67, 69 (25 тверджень);

ОВ - 3, 4, 9, 10, 11, 13, 18, 21, 30, 33, 35, 40, 43, 46, 48, 51, 56, 59, 61, 66, 70, 71, 72 (24 твердження);

ПМ - 2, 6, 8, 12, 15, 19, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 37, 41, 44, 50, 53, 55, 58, 62, 64, 65, 68 (23 твердження).

Кількісна оцінка психічного «вигорання» у кожній шкалі здійснюється шляхом перетворення відповідей у трибальну систему («часто» 3 бали, «зазвичай» — 2 бали, «рідко» — 1 бал, «ніколи» - 0 балів) і сумарного підрахунку балів. Обробка здійснюється за «сирим» балом. Після цього за допомогою нормативної таблиці визначається рівень психічного «вигорання» у кожній шкалі.

Таблиці норм

Таблиці норм



Змістовні характеристики шкал

Психоемоційне виснаження — процес вичерпання емоційних, фізичних, енергетичних ресурсів професіонала, що працює з людьми. Виснаження проявляється у хронічній емоційній і фізичній втомі, байдужості і холодності у ставленні до людей з ознаками депресії та роздратованості.

Особистісне віддалення - специфічна форма соціальної дезаптації професіо-нала, що працює з людьми. Особистісне віддалення характеризується зменшенням кількості контакти) э оточенням, підвищенням роздратованості і нетерплячості в ситуаціях спілкування, негативізмом стосовно до інших.

Професійна мотивація - рівень робочої мотивації і ентузіазму щодо роботи альтруїстичного змісту. Стан емоційної сфери оцінюється таким показником, як продуктивність професійної діяльності, оптимізм та зацікавленість у роботі, самооцінка професійної діяльності і ступеня успішності в роботі з людьми.

Нижче наводимо прояви ПВ на різних системних рівнях.

Життєві прояви психічного «вигорання» на системно-структурних

Життєві прояви психічного «вигорання» на системно-структурних

рівнях
<< | >>
Источник: Голев С. В.. Материалы к курсу «ОРГАНИЗАЦИОННАЯ ПСИХОЛОГИЯ (ПСИХОЛОГИЯ ОРГАНИЗАЦИЙ)». 2009

Еще по теме Питання 3. Методики для діагностики синдрому «професійного вигорання» в організаціях (діагностичний компонент технології):

  1. Питання 1. Поняття про зміст, структуру та основні прояви синдрому «професійного вигорання» у менеджерів і персоналу організацій (інформаційно-смисловий компонент технології)
  2. 2. Індивідуальна та групова програми для профілактики і подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях (корекційно-розвивальний компонент технології)
  3. Лекция № 25 Понятие Технологія профілактики та подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях
  4. Методика 4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання»
  5. Додаток 7. Методика диференціальної діагностики депресивних станів за Жмуровим В.А.
  6. Методика 3. Методика «Синдром «вигора в професіях системи «людина — людина»
  7. ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ 6: ОПРЕДЕЛИТЬ ТРЕБОВАНИЯ ДЛЯ КАЖДОГО КОМПОНЕНТА СИСТЕМЫ.
  8. Вовканич М.Д.. Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду, 2000
  9. ОРГАНІЗАЦІЯ І БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ.
  10. Особистісний та професійний розвиток.
  11. Додаток 4. Тест діагностики одинокості.
  12. Форми перебігу депресивних станів та їх діагностика.
  13. Професійна орієнтація та орієнтування в професії.
  14. БЛАНК. ДЛЯ. ОТВЕТОВ. МЕТОДИКИ «УН».
  15. Основні питання лекції (2 години).
  16. Роль ранньої діагностики депресій в попередженні розвитку дезадаптативних станів та суїцидів.
  17. 2.2. ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ.
  18. 3.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО ПРАЦІВНИКА.