Елементи творчості в праці та індивідуальний стиль професійної діяльності.


(Теоретичний блок.)
Будь-яка праця передбачає як фізичні, так і розумові процеси. У праці завжди присутні рух;і (очей і т. ін.), мислення, уява. Залежно від системи дій, яка визначається ціллю, праця може бути рутинною і творчою.
Якщо основні дії мають значною мірою стандартний, однотипний характер і досягнення цілі не передбачає змін умов, корекції цілі і дій, — це рутинна праця, продуктом якої є результат репродуктивних дій. Така трудова професійна діяльність виконується механічно і може бути легко автоматизована.
Творча праця передбачає внесення нового в процес праці, вдосконалення дій і рухів, спрямованих на досягнення цілі. Продукт творчої праці як суспільно корисний продукт впливає і на ставлення до праці, і на стосунки між людьми в пре цесі праці. Розмежовуючи вкладені в нього творчі дії суб'єкта, продукт праці сам спонукає до творчої діяльності. Творча праця залежна від волі. Саме завдяки волі свідомість спрямовується на створення продукту. Результату творчої праці передує робота думки. Інтуїція і натхнення як характеристики творчої праці не протистоять праці взагалі. Здебільшого вони самі — результат, підсумковий момент особливого піднесення, зосередження фізичних і духовних сил, які спрямовує воля на створення певного продукту.
Творча праця, створюючи суспільно корисний продукт, об'єктивно вносить в нього разом із тим щось нове, оригінальне, властиве особистості. У свою чергу можливість творчої праці визначається емоційною готовністю особистості до неї. Емоційна готовність є інтеграцією певних станів, насамперед намагання розв'язати суперечність між потребою в творчій нестандартній діяльності і мотивом її задоволення в певний проміжок часу й за певних умов. Як психічний стан, емоційна готовність має творчу спрямованість і пов'язана з переживанням душевних витрат на виконання тієї чи іншої діяльності.
Принциповою є та обставина, що творчий процес абсолютно не прогнозований у кожному своєму конкретному прояві, і чим більш творчим він є, тим менш впізнаним стає характер протікання творчого процесу. Досліджуючи психологічні особливості конструкторської діяльності фахівців-інженерів, студентів і старшокласників, Моляко В.О. у достатньо розгорнутому вигляді представляє процес технічної творчості, де виділяє певні цикли. Перший цикл — еталонування, коли відбувається: загальне ознайомлення з умовами задачі; вивчення окремих частин умов задачі; співвіднесення тексту і креслення (схеми); доповнення одного виду інформації іншим; перекодування умови задачі на "свою" мову; перехід до умови в цілому ("новий синтез"); порівняння нової умови з наявними знаннями (еталонами); виділення "білих плям" в умові (акцентування уваги на певних відрізках); кінцева оцінка умови
Другий цикл — проектування (формування замислу) коли відбувається виникнення первинних ідей; оцінка і вибір первинних ідей; первинний образ пристрою, як структурно-функціональної системи; формулювання плану дій по досягненню структурно-функціонального комплексу; конкретні дії з початковим механізмом, перетворення його у певних прийомах (тактиках) у проект створюваного пристрою; оцінка створюваного проекту; аналітичний і синтетичний шлях розробки пристрою; прийняття рішення про відповідність або невідповідність (в останньому випадку відбувається повернення до вихідної початкової позиції у другому або навіть у першому циклі) проекту вимогам до створюваного пристрою.
Третій цикл — попереднє рішення і перевірка гіпотези (цикл ескізування) — виконання загального ескізу пристрою (або поетапне виконання ескізів основних складових); внесення уточнень, розрахунки; співставлення основних параметрів створюваного пристрою із заданими початковими даними — вимогами до майбутнього пристрою; прийняття рішення про відповідність ескізу-проекту вимогам (або, відповідно, про неадекватність, неповну адекватність); кінцева деталізація та ескізування, аж до рівня виконання робочих креслень (або представлених н узгодження замовнику, контролю : т.
ін.). У подальшому розробка ведеться по шляху виконання робочих креслень, створення дослідного пристрою і т. ін.
Відповідаючи на питання: як у людини функціонує система прогнозування, планування, с реорганізації і реалізації діяльності, яка приводить до успішного творчого вирішення тієї чи іншої проблеми, виділяють "стратегію" як оригінальне психічне утворення (Моляко В.О.). Вона, насамперед, полягає в готовності до творчої діяльності, в наявності у конкретного суб'єкта комплексу вмінь і здібностей до її здійснення взагалі або ж її певних видів.
Така стратегія зумовлює особливості індивідуального стилю життєдіяльності, стилю діяльності та індивідуального стилю професійної діяльності. Так, сучасна концепція стилів професійної діяльності (Толочек В.О., 2000) є розвитком і подальшою розробкою концепції стилю — індивідуального стилю діяльності Климова Є.О. і Мерліна В.С.. Поряд з основними положеннями (стилі є інтегральним ефектом взаємодії індивіду-альності особи і умов діяльності; стилі є мінливими у залежності від специфічних особливостей діяльності і т. ін.) у ній враховані останні теоретичні розробки проблеми особистості, суб'єкта діяльності, спільної діяльності, спілкування ''активності", "активності суб'єкта", "інтегральної індивідуальності", "мета індивідуальності", "інобуття особистості в інших", "дискретності простору діяльності").
З позиції діяльнісного підходу у концепції стилю професійної діяльності стиль розглядається у сукупності різноманітних форм його прояву — більш широко, як активна адаптація суб'єкта до середовища, а не лише традиційно — як адаптації до вимог діяльності. У цій концепції диференціюються особливості адаптації суб'єктів до соціо-технічних систем. У широкій проблематиці стилю вивчаються три його глобальні детермінанти — "індивідуально психологічна", "соціально-психологічна" та "про-фесійно-діяльнісна" ; досліджується специфіка спільної професійної діяльності де головною є необхідність узгодження стилю суб'єкта зі стилями інших суб'єктів ("спільний стиль діяльності").
Дослідник розділяє стилі як операціонально-діяльнісні системи ("типові стилі") і як індивідуально-психологічні системи ("індивідуальні стилі"); виділяється структурно-функціональна організація стилю, ієрархія і розбіжність психологічних механізмів активної і пасивної адаптації суб'єктів до середовища; виділяються "стильові" та "рівневі" характеристики; піддається аналізу прямий, зворотний і непрямий зв'язок стилю і результативності суб'єкта. У даному підході робиться акцент на детермінуючій ролі середовища, вказується на його неоднорідність і виділяються фактори його самоорганізації і його соціально-психологічні феномени. Дана концепція формувалася як узагальнюючий методологічний підхід, який є доповнюючим до уже існуючих (когнітивні стилі, керівництва. життя, індивідуальні стилі діяльності), сприяє більш глибокому вивченню проблематики стилю, вивчення стилю в реальних умовах діяльності
<< | >>
Источник: Траверсе Т. М.. Психологія праці: Навчально-методичний посібник.. 2004

Еще по теме Елементи творчості в праці та індивідуальний стиль професійної діяльності.:

  1. 4.3. ТЕМПЕРАМЕНТ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. Мотивація професійної діяльності.
  3. Дієздатність, працездатність та продуктивність професійної діяльності.
  4. ОСОБИСТІСНА ОРІЄНТАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДГОТОВКА ДО НЕЇ. МОДУЛЬ 2.
  5. 3.3. САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ У РІЗНИХ ВИДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙ.
  6. 3.1. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СТИМУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ.
  7. Професіографічний підхід до вивчення праці.
  8. Психологія професійної придатності.
  9. Професіограма та психограма праці.
  10. Система професійної орієнтації.
  11. Мотивація трудової діяльності та професійний успіх.
  12. Психологія праці як наукова дисципліна.
  13. 9.2. ВИДИ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  14. 23. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ „ЛЮДИНА – МАШИНА – ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ”
  15. ДОДАТОК 1 ТВОРЧЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
  16. Основні підходи щодо сутності професійної орієнтації.