Професіоналізація та професійний розвиток особистості.


(Теоретичний блок.)
Особливість трудової діяльності людини полягає в тому, що в процесі праці відбувається як перетворення зовнішнього світу, пристосування його до різних потреб людини, а також праця виступає інструментом перетворення суспільних відносин і людини, як результату, носія і творця цих відносин.
Професіоналізація — це одна із сторін соціалізації і, відповідно, розвитку особистості.
Сучасні соціально-економічні дослідження соціалізації та професіоналізації особистості показали, що важливим соціально-виробничим орієнтиром професіоналізації особистості є наявність у соціально-економічній структурі нашого суспільства трьох основних типів соціально-технологічної організації виробництва: доіндуструального, масового індустріального і науково-індустріального.
Виявлення соціокультурного потенціалу кожного з даних типів і співставлення його з індивідуально-типологічними передумовами професіоналізації особистості майбутнього працівника, спеціаліста складають принципово нову методологічну основу для моделювання його підготовки у відповідності до рівнів професіоналізації. В умовах сучасного типу виробництва підвищуються вимоги до професійної підготовки майбутніх працівників, що викликає необхідність конструктивного вдосконалення змісту професійної освіти в організаційному, структурному і процесуальному планах з метою досягнення нового якісного рівня підготовки
фахівця. Інтеграція робочих професій і визначення змісту освіти
здійснюється на чотирьох рівнях узагальнення.
На першому рівні — загальновиробничому — передбачається міжгалузева підготовка робочих і фахівців за скрізними професіями на основі реально існуючої міжгалузевої інтеграції в науці, техніці, виробництві, в економічній і соціальній сферах.
Другий ієрархічний рівень — загальногалузевий, на якому повинні розкриватися інтегрована специфіка певної галузі економіки, її загально технічні закономірності, тенденції науково-технічного процесу. Цьому рівню відповідає статус багаторівневої неперервної професійної освіти.
Третій, загально професійний (інтегрований), рівень відображує найбільш сталі, і отже, закономірні моменти власне трудової професійної діяльності, психолого-педагогічні характеристики професійно значущих особистісних якостей, мотивів, професійних, соціальних орієнтацій, норм і цінностей. Розробка інтегрованої навчально-програмної документації Щодо підготовки робітників і спеціалістів широкого профілю і високої кваліфікації і означає початок його формування.
Четвертий, часнопрофесійний, рівень являє собою вузьку
спеціалізацію. Таким чином, рівні професіоналізації дають змогу
розглянути підготовку кваліфікованого працівника і спеціаліста з точки зору
організаційних форм, а логіко-процесуальні зв'язки — через закономірності соціалізації особистості працівника, де в якості системоутворюючого фактору виступають вимоги різних соціально-технологічних типів виробництва.
Для доіндустріального типу виробництва основними якостями особистості є ініціатива і діловитість. Стартовий рівень загальноосвітньої підготовки не є жорстко фіксованим, а професійна орієнтація може починатися з дошкільного віку.
Для індустріального і науково-індустріального типів виробництва основними характеристиками працівника є: загальноосвітній рівень; професійний рівень; загальна культура; політична культура; екологічна культура; технічна культура; якості особистості; термін підготовки; підвищення кваліфікації; професійна кар'єра і т.ін.
Ієрархія вище вказаних рівнів професійної освіти є вертикальним зрізом моделі професіоналізації. Горизонтальний зріз розкриває динаміку професійного становлення особистості і форми її психолого-педагогічної регуляції.
Професіогенез - це розвиток особистості, зміни і перетворення її психологічної структури, зумовлені засвоєнням і здійсненням трудової професійної діяльності.
Цей процес особистісного розвитку та становлення професіонала залежить: від історичного розвитку системи професій як соціального інституту; від існуючих освітніх систем; вії соціально-економічних умов здійснення професійної діяльності.
При ретельному теоретичному аналізі поняття професіогенезу можна виявити ряд тенденцій: виникнення і розвиток системи професій як соціального інституту і наявний процес формування історичних типі професіоналів (історичний професіогенез); динаміка професійної діяльності індивідів і професійних груп при зміні соціально-економічних умов (соціально-економічний професіогенез); зміни професійної діяльності і професіоналів під впливом нових, в тому числі інформаційній технологій (інформаційно-технологічний професіогенез); розвиток особи як професіонала від моменту самостійного і свідомого вибору професії до творчої самореалізації особистості (особистісний професіогенез). У наукових дослідженнях ці аспекти професіогенезу не отримали належного висвітлення, хоча зрозуміло, що вони взаємозалежні, і зміни одного сприяють перебудові інших.
Загальною закономірністю професіогенезу є те, що всі його аспекти (історичний, економічний, інформаційний, особистісний) стосуються особистості професіонала, вимагають від нього активності в ході власного розвитку й утворенні психологічної структури, яка забезпечуватиму трудову професійну діяльність і особистісну ідентичність.
Індивідуальний професійний розвиток, не дивлячись на відмінності І конкретних видах праці, має мету - формування особистості професіонала як суб'єкта, що повинен самостійно і якісно виконувати професійні функції з оптимальними психологічними затратами.
Особистісний професіогенез відбувається за двома напрямами. Перший напрям полягає в тому, що відбувається формування внутрішніх засобів професійної діяльності: спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних достатніх для певної предметної області діяльності; розвиток таких підструктур особистості, як мотивація професійної праці, адекватні професії риси характеру, здатність до професійного спілкуванні рефлексія, інтелектуально-творчі якості, адекватний індивідуальний стиль трудової професійної діяльності залежно від психофізіологічних якостей; в ході цього формування відбувається поступова структурна перебудова особистості, і зростає її автономність при вирішенні професійних завдань.
Сутність другого напряму в тому, що відбувається формування та
засвоєння зовнішніх (соціальних) засобів професійної діяльності, що супроводжується накопиченням певних соціальних регуляторів в даному професійному співтоваристві; освоєння соціального простору професії, відповідних матеріалів і інформаційних засобів професійної діяльності. Ці два напрями професіогенезу співвідносяться з формуванням внутрішньої
і зовнішньої професійної ідентичності.
Професійна ідентичність складається тільки на достатньо високих рівнях оволодіння трудовою професійною діяльністю і є результатом узгодження особистістю динаміки процесів як особистісного, так і професійного розвитку: усвідомлення предмету і умов діяльності (розуміння суті самої професії і т. ін.); навколишнього соціального і професійного світу, а також себе як професіонала тощо.
Професійна ідентичність завершується формуванням індивідуалізованого образу професійної поведінки, що обумовлює стереотипи поведінки в характерних ситуаціях, творчі рішення в не передбачуваних, екстремальних обставинах, шляхи самореалізації особистості в контексті життєвого і трудового професійного шляху. В структурі професійної ідентичності взаємодіють образ ідеального професіонала і Я-образ себе як професіонала. Особистісна професійна ідентичність дозволяє особі зорієнтуватися на ринку праці і вірно оцінити свої шанси, індивідуально точно співставити стратегії пошуку професійної освіти, роботи зі своєю особистою цінністю як професіонала.
<< | >>
Источник: Траверсе Т. М.. Психологія праці: Навчально-методичний посібник.. 2004

Еще по теме Професіоналізація та професійний розвиток особистості.:

  1. 2.1. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ: ПРОФЕСІОГЕНЕЗ ОСОБИСТОСТІ.
  2. Особистісний та професійний розвиток.
  3. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ. ПСИХОСОЦІАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Е. ЕРІКСОНА
  4. 3.5. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ. ПСИХОСОЦІАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Е. ЕРІКСОНА
  5. 8.3. РОЗВИТОК ВОЛІ В ЛЮДИНИ
  6. 6.4. РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ
  7. 1.1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАУКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ПРАЦЮ.
  8. Професійна орієнтація та орієнтування в професії.
  9. 2.2. ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ.
  10. 9.2. ВИДИ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  11. Професіогенез особистості.
  12. 3.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО ПРАЦІВНИКА.
  13. Особливості взаємодії особистісного та професійного становлення на різних етапах життєвого шляху.
  14. Мотивація трудової діяльності та професійний успіх.
  15. Лекция № 25 Понятие Технологія профілактики та подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях