У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ

?“Індивідуально-психологічні відмінності переживання почуття провини” – подано авторську типологію переживання почуття провини і типологію особистісних профілів, розроблені на підставі з’ясування низького, середнього та високого рівня вияву інтенсивності почуття провини. Крім того, у третьому розділі здійснено аналіз статевих відмінностей у переживанні особистістю почуття провини.

Для дослідження типологічних особливостей переживання особистістю почуття провини ми використали результати, отримані за допомогою розробленої нами дослідницької анкети. На підставі виразності прояву такого кількісного показника переживання почуття провини, як інтенсивність, виділено три групи досліджуваних. Перша група – з низьким показником інтенсивності почуття провини (0 – 4 балів): до неї увійшло 25 осіб. Друга – з середнім показником інтенсивності цього почуття (від 5 до 7 балів) – налічує 50 осіб. До третьої групи – з високим показником інтенсивності почуття провини (від 8 до 10 балів) – віднесено 30 респондентів.

Включення в типологію переживання почуття провини такого показника, як інтенсивність, зумовлене передусім розкриттям ним сили вираження почуття. Вибір показника інтенсивності пов’язаний також з тим, що високий рівень вияву іншого показника – тривалості почуття провини – має лише 4% респондентів, що можна пояснити його зв’язком з невротичними нахилами особистості.

З метою розробки типології переживання почуття провини ми порівняли кількісний показник інтенсивності цього почуття з його якісними та змістовими показниками.

Як бачимо з табл.1, показники змістових та якісних характеристик за низькою та середньою інтенсивністю провини є близькими. У разі низької інтенсивності переживання особистістю почуття провини домінує екзистенціальний зміст провини. Крім того, низька інтенсивність переживання провини супроводжується інтропунітивною реакцією (92% досліджуваних) і спрямованістю провини на інших (68%): про це свідчать такі ситуації виникнення почуття провини, як невиконання взятих на себе зобов’язань перед певними людьми чи організацією й емоційні реакції, що завдають болю близьким.

Таблиця Представлення у вибірці різних рівнів інтенсивності провини (у відсотках)

Рівні інтенсивності Типи переживання почуття провини за змістом
Екзистенціальний Моральний Невротичний
1 Низький 47 26 27
2 Середній 39 34 27
3 Високий 38 50 12

У разі середньої інтенсивності почуття провини найбільш вираженими є екзистенціальний та моральний зміст провини. Інтропунітивна реакція, яка вказує на те, що людина в ситуації переживання провини бере відповідальність на себе, є домінуючою (78% досліджуваних). Спрямованість на переживання провини перед іншими, що розкривається у відповідних ситуаціях виникнення почуття провини, так само найбільш представлене в цій групі досліджуваних (72%).

У разі високих показників переживання провини переважають моральний зміст цього почуття і спрямованість провини на саму себе, що розкривається через таку ситуацію, як “бездіяльність і недостатня реалізація внутрішнього потенціалу”(55% осіб). У разі другого типу переживання збільшується кількість людей з вираженою екстрапунітивною реакцією (47% відповідей порівняно з 8%, зафіксованими щодо першого типу). Ці дані свідчать про екстраполяцію провини ззовні – можливо, через нестерпність переживання високої інтенсивності цього почуття.

Таке порівняння дало змогу визначити два типи переживання провини, які відрізняються між собою за її якісними та змістовими характеристиками:

І тип – переживання провини перед іншими; він названий за такою виділеною нами характеристикою провини, як спрямованість, і має місце у разі низької і середньої інтенсивності почуття. За цього типу переживання домінує екзистенціальний і моральний зміст провини, інтропунітивна реакція, а також спрямованість на переживання провини перед іншими.

ІІ тип – переживання провини характеризується високою інтенсивністю. За такого типу переживання переважає моральний зміст почуття провини, наявна спрямованість переживання особистістю провини перед самою собою, збільшується кількість людей з вираженою екстрапунітивною реакцією.

Для дослідження особистісних профілів переживання провини ми так само використали кількісний показник інтенсивності почуття провини і порівняли його з різними властивостями особистості.

За низького показника інтенсивності провини особи мають сильний тип нервової системи (58%). Така особливість характеру, як гіпертимність, виявляється у 75% респондентів з низьким рівнем інтенсивності провини, що характеризує їх як активних і діяльних особистостей. У групі осіб з низькою інтенсивністю почуття провини має місце авторитарний тип взаємин, який характеризується їх схильністю до домінування (77%). Найбільш вираженими ціннісними переживаннями у осіб з низькою інтенсивністю почуття провини є комунікативні переживання (25%), альтруїстичні (20%) та праксичні (20%) емоції, які супроводжуються бажанням досягти успіхів у роботі. На нашу думку, поєднання показників вираженої сили і рухливості нервової системи, гіпертимності характеру та авторитарного типу взаємин свідчить про лідируючий особистісний профіль особистості. Порівняння особистісного профілю і типу переживання провини перед іншими, притаманного людям з низьким рівнем інтенсивності почуття, свідчить про те, що виникнення провини є наслідком порушення соціальних відносин і можливої авторитарності у взаєминах.

Групі осіб з середнім показником інтенсивності почуття провини властивий рухливий тип нервової системи (58%) і такі особливості характеру, як збудливість (20%), циклотимність (48%) та екзальтованість (64%). Щодо особливостей типів взаємин зазначимо, що у 53% респондентів з середньою інтенсивністю провини зафіксовано агресивність, яка виявляється через завзятість, нестриманість та запальну вдачу. Особи з середньою інтенсивністю цього почуття характеризуються також підозрілістю у взаєминах (40%). Домінуючими ціннісними переживаннями цих досліджуваних є комунікативні (25%), альтруїстичні (25%) та гностичні (20 %).

Таким чином, високі показники рухливості нервової системи, збудлива та циклотимна складові характеру, агресивний тип взаємин свідчать про збудливий особистісний профіль переживання. Порівняння цього особистісного профілю з типом переживання провини перед іншими дає змогу з’ясувати причини виникнення почуття провини, що є наслідком надмірної агресивності у взаєминах і збудливості характеру.

Особи з високим рівнем інтенсивності почуття провини мають чутливий тип нервової системи (57%) і середній показник акцентуйованості особистості, вищий за норму (75%). Відтак, їм властиві такі особливості характеру: застрягаюча (25%), циклотимна (54%), екзальтована (57%), емотивна (29%). Щодо типу взаємин виділено такі риси характеру, як підлеглість (48%), покірливість і залежність (35%). Домінуючими ціннісними переживаннями є гностичні (25%), комунікативні (22%) та глоричні емоції (18%), які виявляються у прагненні до самоствердження особистості. Особистісний профіль визначено як вразливий через високі показники чутливості характеру і показник акцентуйованості особистості. За такого особистісного профілю переважає спрямованість особистості на переживання провини перед самою собою, що свідчить про проблеми у відносинах насамперед зі своїм внутрішнім світом.

Аналіз статевих відмінностей у переживанні досліджуваними почуття провини показав наявність особливостей у кількісних, змістових та якісних характеристиках його прояву у чоловіків і жінок.

Як видно з табл.2, показники тривалості та інтенсивності почуття провини у жінок є вищими завдяки середньому рівню його прояву. Жінки частіше, ніж чоловіки, вказують на зовнішній прояв почуття провини (75% відповідей у жінок проти 55% – у чоловіків). Ці дані дослідницької анкети підтверджуються кореляційним аналізом, що свідчить про наявність кореляційного зв’язку показника статі з тривалістю провини (0,258) та її зовнішнім проявом (0,314).

Таблиця Представлення характеристик почуття провини різного рівня прояву у чоловіків і жінок (у відсотках)

Інтенсивність почуття провини Стать
Жіноча Чоловіча
Низький рівень вираження 13 33
Середній рівень вираження 57 40
Високий рівень вираження 30 37
Тривалість почуття провини Жіноча Чоловіча
Низький рівень вираження 54 75
Середній рівень вираження 37 22
Високий рівень вираження 9 3

У жінок частіше, ніж у чоловіків, має місце невротичний (30% відповідей) і моральний (37% відповідей) зміст переживання провини. Разом з тим у чоловіків – порівняно з жінками – домінує екзистенціальний зміст (58% відповідей).

Стосовно ситуацій, що викликають почуття провини і свідчать про спрямованість переживання, то у представників чоловічої статі провину перед іншими людьми відмітили 43%, а жіночої – лише 25%. Це, певно, пов’язане з важливістю для чоловіків збереження свого іміджу в очах оточення. У жінок – порівняно з чоловіками – почуття провини з’являється частіше в ситуації “емоційних реакцій (гнів, роздратування, та ін.), які завдали болю близьким людям” (відповідно 26% відповідей у жінок і 16% – у чоловіків).

Результати кореляційного аналізу свідчать, що існують відмінності у чоловіків і жінок у кореляційних зв’язках між показниками почуття провини і різнорівневими особистісними характеристиками.

Така властивість нервової системи, як рухливість, у чоловіків має позитивні зв’язки з тривалістю почуття провини (0,313), в той час як у жінок відповідна кореляція є негативною. У чоловіків має місце позитивний зв’язок рухливості нервової системи зі спрямованістю почуття провини – зокрема провини перед іншими (0,335), тоді як у жінок відповідна кореляція не спостерігається. Можливо, саме рухливість нервової системи у чоловіків більшою мірою пов’язана зі встановленням відносин з людьми, тобто з соціальними взаєминами.

У жінок зафіксовано найбільш виражений позитивний кореляційний зв’язок показника інтенсивності почуття провини з такими типами відносин, як агресивність (0,496), підлеглість (0,483), підозріливість (0,495) і залежність (0,456). Водночас у чоловіків наявний лише зв’язок показників зовнішнього прояву почуття провини і рівня вираження провини з такими особистісними характеристиками, як егоїстичність, агресивність, підозріливість і залежність (P< 0,05).

Щодо особливостей характеру, то у жінок показник тривалості почуття провини має позитивну кореляцію з показниками емотивності (0,331) та застрягання (0,288), а у чоловіків – з педантичністю характеру, що характеризується неспроможністю долати сумніви (0,397). Крім того, показник інтенсивності почуття провини у чоловіків позитивно корелює з такими показниками, як застрягаюча (0,431) і циклотимна (0,399) особливості характеру, а у жінок – з тривожною (0,362), педантичною (0,307) та циклотимною (0,309) особливостями.

Дані факторного аналізу також підтверджують існування відмінностей у факторних моделях жіночої та чоловічої статі. У чоловіків – це фактор застрягаючої інтенсивності, який характеризується інтенсивним виявом почуття провини, натомість у жінок – фактор емоційної чутливості, пов’язаний з іншою характеристикою почуття провини – його тривалістю.

Завдяки з’ясованим у дослідженні особливостям переживання особистістю почуття провини запропоновано підходи до використання отриманих результатів у практиці. Виділено два основних етапи роботи психолога з корекції переживанням особистістю почуття провини. Це, по-перше, врахування отриманих результатів у підборі діагностичного інструментарію для дослідження почуття провини, з використанням як орієнтира таблиці усереднених значень характеристик почуття провини та індивідуально-психологічних властивостей особистості; по-друге, обрання відповідних тренінгових, чи консультативних методів психологічної корекції, що ґрунтується на аналізі типів і профілів переживання людиною почуття провини.

Январь 24, 2019 Общая психология, психология личности, история психологии
Еще по теме
У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ
В ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ ДИСЕРТАЦІЇ “ЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ АВТОТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАВОСЛАВ’Я ДЛЯ ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ”
У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ “ПСИХО-ІСТОРИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ТА ЕТНІЧНИХ ВИМІРІВ АРХЕТИПУ СВІТОВОГО ДЕРЕВА: СТРУКТУРА ТА РЕЗУЛЬТАТИ СИСТЕМНОГО ПРИКЛАДНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ”
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ
У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ
У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “МІСТИЧНИЙ ДОСВІД ТА АВТОТРАНСФОРМАЦІЯ У РІЗНОМАНІТТІ ПЕРСПЕКТИВ”
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ ДИСЕРТАЦІЇ “КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТЬ МЕНТАЛЬНОСТІ ТА МІФУ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ”
У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ – “ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФЛЕКСИВНОГО ПІДХОДУ ДО РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТНОСТІ”
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “Аналіз дослідження проблеми альтруїзму-егоїзму особистості”
Добавить комментарий