ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВКЛЮЧАЛО В СЕБЕ ДВА ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ ЗМІСТОВНІ БЛОКИ:

І. Психологічне дослідження розуміння концепту допомоги іншому. Цілями даної частини дослідження виступили: виявлення специфіки представленості в свідомості концепту „допомоги іншому”; з’ясування психологічного змісту уявлень досліджуваних про допомогу іншому; аналіз особливостей розуміння досліджуваними явища допомоги іншому.

Перший блок був реалізований методом контент-аналізу творів на тему “Допомога іншому”.

При аналізі творів досліджуваних ми виділили 1153 лінгвістичні одиниці (одиниці змісту), які об’єднуються в 122 категорії або 6 метакатегорій.

Найбільшу частоту появи лінгвістичних одиниць мають такі категорії, як “розуміння, підтримка” (56 одиниць змісту в текстах досліджуваних), “позитивні емоції (радість, задоволення, щастя)” (55 одиниць), “потреба в допомозі” (38), “порада, допомога словом” (33), “матеріальна допомога” (33), “відсутність безкорисливості” (31), “допомога друзям, близьким” (30), “щирість” (30).

Проведене дослідження дозволило виявити 6 основних метакатегорій, які відображають поняттєву (концептуальну) представленість допомоги іншому в свідомості досліджуваних, до яких належать такі компоненти: інтерактивний; емоційний; когнітивний; особистісний; поведінковий; організаційний.

Виділені також 11 типів інтерпретації концепту допомоги іншому, таких спрямованостей, як: гуманістична, професійна, етична, теоретична, емоційна, гедоністична, процесуальна, маніпулятивна, альтруїстична, суб’єктна, нігілістична. Інтерпретація концепту допомоги визначалася за змістовою належністю тексту досліджуваного, за провідним мотивом твору, за ідеєю, яку прагнув виразити респондент.

ІІ. Дослідження особливостей допомоги іншому як психологічного засобу розвитку особистості. Мета цього блоку полягала у встановленні схильності до надання допомоги іншому; з’ясуванні особистісних властивостей, пов’язаних з наданням допомоги іншому; вивченні розвивального характеру допомоги іншому та її зв’язку з самоактуалізацією особистості. Останнє визначалося методом діагностики рівня самоактуалізації особистості, а також шляхом соціометричного дослідження.

Для статистичного аналізу отриманих в емпіричному дослідженні даних нами використовувалися U-критерій Манна-Уїтні та коефіцієнт кореляції Пірсона, оскільки U-критерій Манна-Уїтні призначений для оцінки розбіжностей між вибірками за рівнем певної кількісно виміряної ознаки, а коефіцієнт кореляції Пірсона дозволяє оцінити силу та напрям кореляційного зв’язку між двома ознаками.

Мотиваційний компонент діагностувався за допомогою опитувальника “Мотивація допомоги” (С.К. Нартова-Бочавер), а також шкали особистісної установки “альтруїзм-егоїзм” (за: Н.П. Фетіскін, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов). Стиль міжособистісних відносин встановлювався методикою ДМВ (Л.М. Собчик).

Схильність допомагати, яку ми визначили за допомогою модифікованого соціометричного дослідження, виступає соціально-рольовою характеристикою особистості та визначається особливостями сприйняття групою індивіда як альтруїстичного чи ні. Водночас діагностована нами схильність допомагати тісно пов’язана з реальною повсякденною поведінкою досліджуваних і когнітивними та мотиваційними змінними, які її породжують.

У результаті було виокремлено три групи досліджуваних – схильних допомагати (41,6% респондентів), не схильних допомагати (22,5% респондентів) та індиферентних (35,9% респондентів).

Дані групи мають специфічні психологічні особливості, які проявляються в мотивації допомоги, настановленні альтруїзму, стилі міжособистісних відносин та образі Я. Мотивація допомоги пов’язана з особистісним настановленням альтруїзму на рівні r=0,373, р<0,01 (коефіцієнт кореляції Пірсона). Особистісне настановлення альтруїзму пов’язане зі стилем міжособистісних відносин „співпраця та конвенційність” в образі “Я-реальне” (r=0,369, р<0,01), відповідально-великодушним стилем взаємодії в образі “Я-реальне” (r=0,482, р<0,01) та стилем відносин „співпраця та конвенційність” в образі “Я-ідеальне” (r=0,302, р<0,01).

Для дослідження мотиваційного компоненту допомоги іншому використовувався опитувальник “Мотивація допомоги” (передбачає більший чи менший рівень вмотивованості допомагати), а також “Шкала альтруїзму – егоїзму”, яка вимірює установку на альтруїстичні дії.

Найвища мотивація допомоги – у групі “схильних допомагати”. Це означає, що схильність до надання допомоги в цій групі досліджуваних обумовлена морально значущими мотивами. Готовність цих досліджуваних допомагати породжується внутрішніми причинами, а саме – альтруїстичною спрямованістю афективно-мотиваційної сфери.

Цікавим є той виявлений експериментально факт, що в усіх досліджених нами групах домінує настановлення альтруїзму, навіть у групі не схильних допомагати індивідів. Це може бути пов’язаним з соціальною бажаністю альтруїстичної орієнтації та свідомим вибором досліджуваними моделі альтруїзму навіть за наявності вираженої егоїстичної спрямованості мотиваційно-афективної сфери.

В методиці ДМВ (Л.М. Собчик) нас особливо цікавив VIII октант – “Відповідально-великодушний”.

Було виявлено, що стиль міжособистісних відносин, зокрема такий, що передбачає схильність до компромісів, конгруентність та відповідальність в контактах з оточуючими, є важливою характеристикою схильності допомагати іншим як комплексного утворення, яке включає мотиваційні, когнітивні та поведінкові складові.

Методика ДМВ дозволяє визначити індекси домінантності та доброзичливості (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Індекси домінантності та доброзичливості у досліджуваних різних груп

    Я-реальне Я-ідеальне
Вектор домінант-тності V Вектор доброзич-ливості G Вектор домінант-ності V Вектор доброзич-ливості G
1 Група 1. Схильні допомагати 6,98 5,7 12,49 9,31
2 Група 2. Індиферентні 9,82 3,08 12,21 6,83
3 Група 3. Не схильні допомагати 8,81 3,21 13,48 6,56

и спостерігаємо переважання вектору домінантності над вектором доброзичливості. Але в групі схильних допомагати досліджуваних це переважання є досить незначним, і показники індексу доброзичливості наближаються до показників індексу домінантності. Водночас можна говорити про те, що схильні допомагати досліджувані характеризуються значною вираженістю вектору доброзичливості, який відображає уважне, відповідальне та співчутливе ставлення до оточуючих. При цьому показники індексу доброзичливості зростають в образі “Я-ідеальне” порівняно з образом “Я-реальне”, що свідчить про прагнення досліджуваних даної групи самовдосконалюватися в напрямку вектору доброзичливості.

Вивчення самоактуалізаційних характеристик за методикою САМОАЛ (див. рис. 1) показало, що для групи схильних допомагати досліджуваних порівняно з іншими групами притаманне значне переважання показників за такими шкалами, як орієнтація в часі, цінності, погляд на природу людини, креативність та контактність.

Середні значення показників шкал методики САМОАЛ

 Середні значення показників шкал методики САМОАЛ

Методика діагностики ситуативної самоактуалізації особистості (Т.Д. Дубовицької) спрямована на діагностику ступеня самоактуалізації, який переживає людина в різних життєвих контекстах (ситуаціях).

Запропоновані нами ситуації – “Який я, коли допомагаю іншим” та “Який я, коли мені допомагають” – дозволили виділити дві основні орієнтації: альтруїстичну (спрямовану на допомогу іншим) та реципієнтну (спрямовану на отримання допомоги). Співвідношення цих даних із загальною шкалою самоактуалізації (“Який я взагалі, частіше за все”) дало можливість виділити чотири варіанти самоактуалізаційної спрямованості досліджуваних:

1. різнобічна самоактуалізація, альтруїстична орієнтація;

2. домінантна самоактуалізація альтруїстичної орієнтації;

3. різнобічна самоактуалізація, реципієнтна орієнтація;

4. домінантна самоактуалізація реципієнтної орієнтації.

Ми розглядали самоактуалізацію як різнобічну за умови, що бали за шкалою “Який я взагалі (частіше за все)” вищі, ніж за двома іншими шкалами (пов’язаними з ситуацією допомоги іншому). Альтруїстична чи реципієнтна орієнтації визначалися за переважанням балів за шкалами “Який я, коли допомагаю іншим” або “Який я, коли мені допомагають”. Про домінантну самоактуалізацію можна говорити, коли бали за цими шкалами вищі, ніж показники загальної самоактуалізації (“Який я взагалі”).

Методика САМОАЛ засвідчила, що загальний рівень самоактуалізації схильних допомагати досліджуваних значно вищий, ніж в інших групах. Це підтверджує правильність нашого припущення про те, що допомога іншому є психологічним засобом розвитку особистості.

Загальна самоактуалізація (за методикою ситуативної самоактуалізації) корелює з самоактуалізацією в ситуації надання допомоги (r=0,342, р<0,01), креативністю (r=0,457, р<0,01) та прагенням до самоактуалізації за методикою САМОАЛ (r=0,561, р<0,01). Самоактуалізація в ситуації надання допомоги корелює з прагненням до самоактуалізації за методикою САМОАЛ (r=0,316, р<0,01). Самоактуалізація в ситуації отримання допомоги також корелює з прагенням до самоактуалізації (r=0,321, р<0,01). Креативність пов’язана з прагненням до самоактуалізації на рівні r=0,689, р<0,01.

Таким чином, емпіричне дослідження виявило, що група схильних допомагати досліджуваних має низку психологічних особливостей (альтруїстичні настанови, мотиваційні складові допомагаючої поведінки, креативність, контактність тощо). Досліджувані зі значним ступенем розвитку вказаних особливостей одночасно відзначаються високими показниками самоактуалізації як суттєвого аспекту саморозвитку особистості. Це дозволяє розглядати допомогу іншому як ефективний напрям і, водночас, психологічний засіб саморозвитку особистості.

Январь 24, 2019 Психология развития, акмеология
Еще по теме
ДРУГИЙ РОЗДІЛ «ПРОЦЕДУРА ТА МЕТОДИЧНИЙ АПАРАТ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОПОМОГИ ІНШОМУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАСОБУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ»
Я ВЫПИСАЛ НА ЛИСТОК ВСЕ ТЕ ВЕЩИ, КОТОРЫМИ Я В СЕБЕ НЕДОВОЛЕН, И ПРОБОВАЛ ПРОРАБОТАТЬ. ВОЗИЛСЯ ДВА ЧАСА, БЕЗ ТОЛКУ. ВАША ТЕХНИКА - ПОЛНАЯ ЕРУНДА.
АНАЛІЗ ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ РОБОТИ ПЕРЕДБАЧАЛИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Творчество Культурные блоки.
2.2.1. ЧТО ТАКОЕ ТЕЛЕСНЫЕ БЛОКИ ЧЕЛОВЕКА
2.3. ЕРІК ЕРІКСОН, ЕРІХ ФРОММ І КАРЕН ХОРНІ: ЕГОПСИХОЛОГІЯ ТА ПОВ'ЯЗАНІ З НЕЮ НАПРЯМКИ В ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ
2.2. Телесные Блоки человека: как создать желаемое настроение собеседника за пару минут
2. ФАКТОР ДРУЖБЫ (13. 4%) ВКЛЮЧАЕТ ДЕСКРИПТОРЫ
ПЕРЕЧЕНЬ ЖИЗНЕННЫХ ЦЕННОСТЕЙ ВКЛЮЧАЕТ:
Активная работа с образами музыки включает:
ГЕНЕТИКО-МОДЕЛИРУЮЩНЙ МЕТОД ВКЛЮЧАЕТ В СЕБЯ:
2.4. «ДВИЖЕНИЯ РУК» И «ТЕЛЕСНЫЕ БЛОКИ» – КАК ОПЕРЕЖАЮЩЕЕ УПРАВЛЕНИЕ ОБЩЕНИЕМ: РЕАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ СОБЕСЕДНИКА
Включать во впечатление сразу слишком много подробностей не следует.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Добавить комментарий