ХАРАКТЕР

Характер — це каркас особистості, в який входять тільки найбільш виражені і тісно взаємозалежні властивості особистості, що чітко виявляються в різноманітних видах діяльності. Всі риси характеру — це риси особистості, але не всі риси особистості — риси характеру. Характер — індивідуальне сполучення найбільш стійких, істотних особливостей особистості, що виявляються в поведінці людини, у певному ставленні: 1) до себе (ступінь вимогливості, критичності, самооцінки); 2) до інших людей (індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, байдужість або чуйність, брутальність або ввічливість, облудність або правдивість і тощо); 3) до дорученої справи (лінь або працьовитість, акуратність або неохайність, ініціативність або пасивність, всидливість або нетерпеливість, відповідальність або безвідповідальність, організованість тощо); 4) у характері відбиваються вольові якості: готовність переборювати перешкоди, душевний і фізичний біль, ступінь наполегливості, самостійності, рішучості, дисциплінованості.

Характер — це сукупність стійких рис особистості, що визначають ставлення людини до людей, до виконуваної роботи. Характер виявляється в діяльності і спілкуванні (як і темперамент) і містить те, що надає поведінці людини специфічного, характерного для неї відтінку (звідси назва «характер»).

Характер може виявлятися в особливостях діяльності, якій людина віддає перевагу. Одні люди віддають перевагу найбільш складним і важким видам діяльності, для них задоволення шукати і переборювати перешкоди; інші обирають найбільш прості, безпроблемні шляхи.

Для одних суттєво, з якими результатами вони виконали ту або іншу роботу, чи вдалося при цьому перевершити інших людей. Для інших це може бути байдуже, і вони задовольняються тим, що справилися з роботою не гірше інших, домігшись посередньої якості.

Характер людини виявляється в манері поведінки, способах реагування на дії та вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною або безцеремонною, чемною або брутальною. Характер, на відміну від темпераменту, обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням.

Існує поділ рис особистості людини на мотиваційні та інструментальні. Мотиваційні спонукають, спрямовують діяльність, підтримують її, а інструментальні надають їй певного стилю. Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних властивостей. Від нього більше залежить не зміст, а манера виконання діяльності. Правда, як було сказано, характер може виявлятися й у виборі мети дії. Проте, коли ціль визначено, характер виступає більше у своїй інструментальній ролі, тобто як засіб досягнення поставленої мети.

Як вважає відомий німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що це за певних обставин призводить до однотипних конфліктів і нервових зривів.

Январь 24, 2019 Психология развития, акмеология
Еще по теме
Семінар 5. Характер. Акцентуації характеру. Невротична особистість
18 ХАРАКТЕР
Глава 25. Характер
ХАРАКТЕР
Характер
Плохой характер.
СТРУКТУРА ХАРАКТЕРА
2.5.2. ХАРАКТЕР
Характер и эмоции
ПОНЯТИЕ О ХАРАКТЕРЕ
ПРИРОДА ХАРАКТЕРА
ФОРМИРОВАНИЕ ХАРАКТЕРА
Добавить комментарий