ЛІТЕРАТУРА

Берн 3. Игрьі, в которьіе играют люди. Люди, кото-
рьіе играют в игрьі. — М., 1992.

2. Бодалев А.А. Личность и общение. — М., 1995.

3. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека
человеком. — М., 1Годфруа Ж. Что такое психология. 1-2 т. — М.,
1992.

4. Козлов Н. Как относиться к себе и людям, или
Практическая психология на каждьій день. — М., 1993.

5. Кроль Л., Михайлова Е. Человек-оркестр. Микро-
структура общения. — М., 1993.

6. Леви В. Искусство бьіть другим. — Л., 1993.

7. Пиз А. Язьік телодвижений. — М., 1994.

8. Столяренко Л.Д. Основьі психологии. — 1-2 т. -М.,
2000.

Підсумкова тестова контрольна робота з дисципліни «Психологія особистості»

1. Поняття «особистість» у психології — це:

а) людина яка активно і цілеспрямовано перетворює
природу, суспільство і саму себе;

б) людина в якої є унікальне, динамічне співвідношен
ня просторово-часових орієнтацій;

в) людина яка має потребнісно-вольові переживання,
змістовну спрямованість, свободу самовизначення у вчин
ках та міру відповідальності за їхні наслідки;

г) усі відповіді правильні.

2. До біологічно обумовленої підструктури особистості
відносять:

а) знання;

б) відносини;

в) темперамент;

г) усі відповіді неправильні, тому що це…

3. До соціально обумовленої підструктури особистості
відносять:

а) конституцію тіла;

б) переконання;

в) вік і стать;

г) усі відповіді правильні.

4. Шляхом навчання і виховання можна змінити:

а) тип нервової системи;

б) темперамент;

в) характер;

г) усі відповіді правильні.

5. До структури особистості входять:

а) інтереси і схильності;

б) темперамент, задатки і характер;

в) спонукання і мотивація;

г) усі відповіді правильні.

6. Творчий потенціал особистості — це:

а) набута нею в процесі соціалізації система ціннісних
орієнтацій;

б) отримані нею і самостійно вироблені вміння і навич
ки, здібності до творення або руйнації;

в) спроможність адекватно реагувати на зовнішні сти
мули;

г) усі відповіді правильні.

7. У пубертатний період:

а) відбувається бурхливе фізіологічне зростання і ста
теве визрівання;

б) наново постають всі критичні питання минулого;

в) створюється центральна форма егоідентичності;

г) усі відповіді правильні.

8. До великих вікових криз відносять:

а) кризу підліткового віку;

б) стадію переходу від зрілості до старості;

в) усі переходи від одного періоду до іншого;

г) усі відповіді правильні.

9. Становлення самосвідомості включає в себе:

а) відкриття свого внутрішнього світу;

б) усвідомлення необоротності часу, що призводить до
пошуків сенсу життя, цілей, перспектив;

в) формування цілісного уявлення про себе, ставлен
ня до себе, оцінку;

г) усі відповіді правильні.

¦

10. Про те, що структура особистості включає «ВОНО»,
«Я — ЕГО» і «Над-Я» або «Супер-ЕГО» стверджує:

а) когнітивна психологія;

б) психоаналіз;

в) трансперсональна психологія;

г) усі відповіді неправильні, це…

11. Психологічний захист:

а) підтримує Я-концепцію індивіда;

б) перекручує сприйняття оточуючого світу;

в) знижує травматичність стресора;

г) усі відповіді правильні.

12. Формула «стимул-реакція» (Р) відображає:

а) гуманістичний підхід;

б) когнітивний підхід;

в) біхевіористський підхід;

г) усі відповіді неправильні, це…

13. Толмен увів у схему 8-К перемінну І-психічні про
цеси індивіда, які залежать від:

а) спадковості;

б) фізіологічного стану;

в) минулого досвіду і природи стимулу;

г) усі відповіді правильні.

14. Біхевіоризм описує психічну діяльність людини з
погляду:

а) поведінкових реакцій;

б) невротичної симптоматики;

в) глибинних несвідомих імпульсів, що детермінують
поведінку;

г) усі відповіді неправильні, це…

15. Психологи, які працюють у руслі когнітивної пси
хології вважають, що:

а) людина не механічно реагує на внутрішні і зовнішні
чинники; \

б) людина постійно аналізує інформацію про реальну
дійсність;

в) людина пізнає світ поступово, проходячи ряд по
слідовних етапів;

г) усі відповіді правильні.

16. Гуманістична теорія особистості вивчає людину,
базуючись на:

а) мотивах її вчинків;

б) ієрархії потреб;

в) прагненні до самоактуалізації;

г) усі відповіді правильні.

17. Трансперсональна психологія базується на поло
женні, що людська душа:

а) приречена на постійне страждання;

б) постійно компенсує недостатньо розвинуті елементи;

в) наділена значущістю духовного і космічного вимірів
і можливістю для еволюції свідомості;

г) усі відповіді правильні.

18. Психологічні травми, пережиті людиною протягом
життя:

а) можуть бути забуті (витіснуті) на свідомому рівні;

б) зберігаються в несвідомій сфері психіки;

в) впливають на розвиток емоційних і психосоматич
них розладів і порушують здатність до адаптації;

г) усі відповіді правильні.

19. Яким психологічним концепціям властиві такі
підходи до особистості:

а) «людина як велике поле свідомості, духовна і кос
мічна істота»;

б) «людина реагуюча»;

в) «людина гармонійна»;

г) «людина невротична, конфліктна, страждальна»;

д) «людина, яка пізнає».

20. Правильно виховувати — це:

а) пильно контролювати все життя дитини;

б) дозволяти рости їй самостійно, зовсім не втручатися;

в) карати за будь-яку провинність, щоб вона боялася
зробити помилку;

г) усі відповіді неправильні.

21. Щоб розвинути гармонійну особистість потрібно:
а) формувати в дитини базову довіру до світу;

15*
б) розвивати в дитині впевненість у своїх силах, са
мостійність, спокій, активність;

в) допомагати в опануванні нових знань і вмінь, органі
зуючи діяльність дитини, сприяти її саморозкриттю;

г) усі відповіді правильні.

22. Юнацький вік характеризується:

а) становленням самосвідомості;

б) формуванням світогляду;

в) прагненням до самостійності;

г) усі відповіді правильні.

23. Темперамент — це природжені особливості людини,
що обумовлюють:

а) динамічні характеристики інтенсивності і швидкості
реагування;

б) ступінь емоційної збуджуваності і врівноваженості;

в) особливості пристосування до навколишнього сере
довища;

г) усі відповіді правильні.

24. Заспокійлива дія алкоголю супроводжується:

а) отруєнням головного мозку, порушеннями функцій
нервової і серцево-судинної систем, внутрішніх органів;

б) порушенням статевої і дітородної функцій;

в) небезпекою виникнення хворобливої пристрасті (ал
коголізму), що сприяє деградації особистості;

г) усі відповіді правильні.

25. У людини із сангвіністичним темпераментом:

а) неврівноваженість нервової системи визначає
циклічність у зміні її активності і бадьорості;

б) рухливість нервової системи обумовлює її високу
пристосовуваність до нових умов;

в) настрій стабільний, рівний при постійному зовніш
ньому спокої;

г) усі відповіді неправильні, тому що в неї…

26. Флегматик:

а) виявляє рвучкість, різкість рухів, запальність, не-

приборканість, нетерпіння, швидку реакцію;

б) має високу здатність до адаптації, товариський,
життєрадісний, обмірковує вчинки, працездатний;

в) має підвищену чутливість, часто і швидко втом
люється, вразливий, не впевнений у собі, тривожний, чут
ливий до настрою інших людей;

г) усі відповіді неправильні, тому що флегматик заз
вичай…

27. Холеричний темперамент характеризується:

а) переважанням збудження над гальмуванням;

б) сильною, врівноваженою, інертною нервовою системою;

в) сильною, врівноваженою, рухливою нервовою системою;

г) усі відповіді неправильні.

28. Темперамент накладає відбиток:

а) на способи поведінки в спілкуванні;

.

б) переживання почуттів;

в) продуктивність роботи в мінливих умовах;

г) усі відповіді правильні.

29. Невроз — це:

а) набуте функціональне захворювання нервової системи;

б) порушення діяльності головного мозку без будь-
яких ознак його анатомічного ушкодження;

в) наслідок невдач, фрустрацій і міжособистісних
конфліктів, психологічних травм і емоційного дистресу;

г) усі відповіді правильні.

30. Методика аутотренінгу допомагає:

а) зняти зайву нервово-м’язову напруженість, хвилю
вання;

б) зменшити прояв психосоматичних захворювань і
неврозу;

в) керувати настроєм і психічним станом;

г) усі відповіді правильні.

31. Інтроверти:

а) у своїх вчинках орієнтуються в основному на власні
уявлення;

б) товариські, активні, оптимістичні;

в) мають сильний тип нервової системи;

г) усі відповіді правильні.

32. Характер — це індивідуальне сполучення найбільш
стійких істотних особливостей особистості, що виявляють
ся у певному ставленні:

а) до себе — ступінь вимогливості, відповідальності,
рівень самооцінки;

б) інших людей — егоїзм або альтруїзм, доброта, не
правдивість тощо;

в) дорученої справі — організованість, працьовитість,
творчість тощо;

г) усі відповіді правильні.

33. На відміну від психопатії акцентуація характеру:

а) виявляється не постійно;

б) з роками може згладитися, наблизитися до норми;

в) у сприятливих умовах може дати поштовх до прояву
неабияких якостей, розкриттю таланту;

г) усі відповіді правильні.

34. Рівень домагань особистості характеризує:

а) незадоволеність собою, негативну самооцінку;

б) ступінь трудності тих цілей, до яких прагне людина
і досягнення яких здається їй привабливим і можливим;

в) специфічні емоційні переживання, що виникають у
випадку виникнення непереборних перешкод на шляху до
досягнення бажаної мети;

г) усі відповіді правильні.

35. Формування особистості здійснюється у сфері:

а) діяльності;

б) спілкування;

в) самосвідомості;

г) усі відповіді правильні.

36. Рівень розвитку особистості визначається:

а) зрілістю структури «Я»;

б) здатністю встановлювати контакти;

в) здатністю до діяльності, що приносить матеріаль
ний добробут;

г) усі відповіді правильні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адлер А.

Понять природу человека. — СПб., 1997.

2. Адлер А. Лекции по аналитическои психологии. -М., 2000.

3. Айзенк Г. Проверьте свои способности. — М., 1992.

4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — М., 1968.

5. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. — М., 1976.

6. Асмолов А.Г. Психология личности. — М., 1990.

7. Ассаджоли Р. Психосинтез. Теория и практика. — М., 2000.

8. Басейн В.Ф. Проблема бессознательного. О неосознаваемьіх формах вьісшей нервной деятельности. — М., 1968.

9. Белоус В.В. Темперамент и деятельность: Уч. пос. -Пятигорск, 1990.

10. Берн З. Введение в психиатрию или психоаналіз для непосвященньїх. — СПб, 1995.

11. Берн 9. Игрьі, в которьіе играют люди. Люди, которьіе играют в игрьі. — СПб., 2000.

12. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. — М., 1988.

13. Бодалев А.А. Психология о личности. — М., 1988.

14. Божович Л.И. Избранньїе психологические трудьі. —
М., 1995.

15. Бороздина Л.В. Исследование уровня притязаний: Уч. пос. — М., 1986.

16. Бассарт А. Парадоксьі возроста или воспитания. — М., 1991.

17. Братусь Б.С. Психологические аспекти нравственного развития личности. — М., 1977.

18. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Змоции и поведение. — Л., 1989.

19. Вилюнас В.К. Психологические мотивьі мотивации человека. — М., 1990.

20. Волкова Н.П. Педагогіка. — К., 2001.

21. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекции. — М., 1995.

22. Годфруа Ж. Что такое психология. — 1-2 т. — М., 1992.

23. Готсдинер А.Л. К проблеме многосторонних способностей // Вопросьі психологии. — 1991. — № 4.

24. Грофф С. За пределами мозга. — М., 1999.

25. Додонов Б.И. В мире змоций. — К., 1987.

26. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. — М., 1982.

27. Зинченко В.П. Проблемьі психологического развития // Вопросьі психологии. — 1991. — № 4.

28. История зарубежной психологии. 30-60-е годьі XX века. -М., 1982.

29. Китаев-Смьік Л.А. Психология стресса. — М., 1989.

30. Кон И.С. Открьітие «Я». — М., 1990.

31. Кон И.С. Психология ранней юности. — М., 1992.

32. Крегер О. Типьі людей и бизнес. — М., 1989.

33. Кроль Л., Михайлова Е. Человек-оркестр. Микроструктура общения. — М., 1993.

34. Лапланш Ж. Словарь по психоанализу. — М., 1996.

35. Леви В. Искусство бьіть собой. — М., 1992.

36. Леви В. Нестандартний ребенок. — М., 1995.

37. Леонгард К. Акцентуированньїе личности. — М., 1985.

38. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность — М., 1977.

39. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. — Л., 1983.

40. Максименко С.Д. Общая психология. — М., 1999.

41. Маслоу А. Психология бьітия. — М., 1997.

42. Мелхорн Г., Мелхорн X. Гениями не рождаются. Общество и способности человека. — М., 1989.

43. Мелибруда Е.Я. Я-ТЬІ-МЬІ. Психологические возможности улучшения общения. — М., 1986.

44. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. -М., 1986.

45. Наранхо К. Гештальттерапия. ОПЬІТЬІ самопознания. — Воронеж, 1995.

46. Немов Р. Психология. 1-3 т. — М., 2000.

47. Нойманн 9. Происхождение и развитие сознания.- М., 2000.

48. Общая психология / Под ред. Л. Петровского. — М., 1995.

49. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра. — М., 1999.

50. Психология индивидуальньїх различий. Текстьі. — М., 1982.

51. Психология личности. Текстн. — М., 1982.

52. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия. — М., 1997.

53. Рубинштейн С.Л. Общая психология. -М., 2000.

54. Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальньїх свойств человека // Вопросьі психологии. — 1985. — № 11.

55. Самьюзлз 9., ШортерБ., Плот Ф. Критический словарь аналитической психологии К. Юнга. — М., 1994.

56. Селье Г. Стресе без дистресса. — М., 1982.

57. Стивенс Дж. Приручи своих драконов. — СПб., 1995.

58. Столяренко Л.Д. Основьі психологии. 1-2 т. — М., 2000.

59. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. — М., 1982.

60. Тигранян Р.А. Стресе и его значение для организма. -М., 1998.

61. Урсано Р. и др. Психодинамическая психотерапия. — М., 1992.

62. Франкл В. Человек в поисках смьісла. — М., 1990.

63. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции. — М., 1994.

64. Фрейд 3. Пеихология бессознательного. — М., 1990.

65. Фромм 9. Анатомия человеческой деструктивности. — М., 1994.

66. Фромм 9. Психоанализ и зтика. — М., 1997.

67. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. — М., 1999.

68. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. — М., 2000.

69. Хрестоматия по гуманистической дсихологии. -М., 1995.

70. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — СПб., 1997.

71. Чистякова М.И. Психогимнастика. — М., 1990.

72. Чудновекий В.З. Воспитание способностей и фор-
мирование личности. — М., 1986.

73. Зриксон 9. Детство и общество. — СПб., 1996.

74. Юнг К. Психологические типьі. — М., 2002.

75. Юнг К.Психология переноса. — М., 2000.

76. Якиманская И.С. Развивающее обучение. -М., 1979.

77. Якунин В.А. Педагогическая психология. — СПб., 1998.

78. Япко П. Депрессия. — М. — СПб., 1996.