ТРЕТІЙ РОЗДІЛ «ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ТА ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ В ОСОБИСТОСТІ ЗДАТНОСТІ ДО ДОПОМАГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ»

Висвітлює загальні принципи формування схильності допомагати іншим, зміст тренінгової програми допомагаючих відносин та результати порівняльного аналізу ефективності проведення тренінгу.

В цілому проведене експериментальне дослідження засвідчило наявність тісного взаємозв’язку між допомагаючою поведінкою, самоактуалізацією особистості та психологічними корелятами допомоги іншому.

Ґрунтуючись на виявлених на констатувальному етапі дослідження даних та з урахуванням мети дослідження ми створили та апробували спеціальну програму формування допомагаючих відносин (з елементами тренінгових занять) у групі досліджуваних.

Теоретичним підґрунтям програми є основні положення соціально-когнітивної теорії А. Бандури, концепції допомагаючих відносин К. Роджерса та методичні підходи щодо розвитку допомагаючих відносин, запропоновані в роботах J.T. Tindall, Н.Н. Васильєва, О.І. Середи.

Мета даної розвивальної програми полягала у становленні схильності допомагати іншим та сприянні більшій ефективності допомагаючої взаємодії учасників тренінгової групи.

Завданнями розвивальної програми стали: підвищення рівня мотивації допомоги; розвиток альтруїстичних настановлень; усвідомлення досвіду конструктивних міжособистісних відносин; засвоєння ефективних поведінкових моделей допомоги іншому; підвищення прагнення до самоактуалізації.

Учасниками відповідних формувальних заходів були студенти ВНЗ спеціальності «практична психологія» в кількості 48 осіб.

На першому занятті учасники групи були ознайомлені зі специфікою майбутніх занять та особливостями тренінгу допомагаючих відносин. На наступних заняттях (всього їх було 10) відпрацьовувались такі складові допомагаючих відносин: усвідомлення специфіки допомоги іншому як різновиду міжособистісної взаємодії; усвідомлення власної ідентичності учасників та їх внутрішньогрупової єдності; розвиток комунікативної кооперації; розвиток потенціалу суб’єктності в міжособистісній взаємодії; усвідомлення та аналіз моделей поведінки, які актуалізуються в ситуації допомоги; усвідомлення характеру відносин з іншими людьми; розвиток навичок слухання; розвиток здатності до взаєморозуміння в процесі побудови допомагаючих відносин. Підсумкове заняття присвячене формуванню рефлексії набутого досвіду та оцінці результатів, що були отримані.

Аналіз ефективності проведення тренінгу допомагаючих відносин включає в себе два головні аспекти: 1) аналіз текстів, усних повідомлень та письмових робіт учасників тренінгу та 2) психодіагностичний (передбачає діагностику до та після проведення тренінгу).

Таким чином, аналіз письмових та усних текстів учасників тренінгу допомагаючих відносин завідчив, що наявні динамічні зміни в розумінні допомоги іншому протягом тренінгових занять. Ці динамічні зміни ідуть від емоційного та нігілістичного ставлення до допомоги іншому і трансформуються в напрямку більшої відповідальності, суб’єктності, особистісної зрілості учасників тренінгу.

Загальна оцінка ефективності проведення формувальної програми включала в себе кількісні (див. табл. 2) та змістовні показники досліджуваних та їх інтегральну характеристику.

Таблиця 2.

Вплив тренінгу допомагаючих відносин на зміну середніх значень психодіагностичних показників

Шкала Середні значення (n=48) U-критерій Манна-Уїтні(показник є значимим, якщо U<834) Рівень статистичної значимості р
До тренінгу Після тренінгу
Мотивація допомоги 42,8 51,9 691 <0,001
Особистісне настановлення альтруїзму 12,6 17,1 540 <0,001
Загальна самоактуалізація 47,4 58,2 94 <0,005
Самоактуалізація в ситуації надання допомоги 49,9 61,5 671,5 <0,001
Самоактуалізація в ситуації отримання допомоги 44,7 43,2 973 <0,5
Орієнтація в часі 6,8 7,9 585,5 <0,001
Цінності 8,2 10,5 458,5 <0,001
Погляд на природу людини 6,7 8,8 426 <0,001
Потреба в пізнанні 7,8 9,5 561 <0,001
Креативність 8,5 10,9 346 <0,001
Автономність 6,8 7,4 988,5 <0,5
Спонтанність 6,1 7,9 407,5 <0,001
Саморозуміння 7,3 8,9 720,5 <0,001
Аутосимпатія 7,1 8,4 582 <0,001
Контактність 6,9 8,4 553,5 <0,001
Гнучкість в спілкуванні 7,2 8,3 566,5 <0,001
Прагення до самоактуалізації 79,4 96,9 94 <0,001

Статистична обробка даних (за допомогою критерію U Манна – Уїтні) засвідчила наявність значимих відмінностей між показниками, виявленими „до” та „після” реалізації спеціальної програми формування допомагаючих відносин, за винятком показників за шкалами „автономності” та „самоактуалізації в ситуації отримання допомоги”.

Статистична обробка даних за допомогою Т-критерію Вілкоксона засвідчила високу ефективність проведеного нами тренінгу допомагаючих відносин та вираженість значимих позитивних змін в результаті його проведення за усіма діагностованими змінними.

Найбільша різниця між показниками до та після тренінгу була виявлена за шкалою особистісної установки “альтруїзм – егоїзм”.

Це свідчить про те, що учасники тренінгу в значно більшій мірі стали схильними діяти альтруїстично, орієнтуючись на користь інших людей.

Аналіз результатів повторного тестування засвідчив доцільність реалізації розробленої програми та, в цілому, обґрунтованість вихідного припущення про те, що допомога іншому може розглядатися як психологічний засіб розвитку особистості. Про це, зокрема, свідчать повторні дані за методикою САМОАЛ.

У цілому, слід зазначити, що застосування спеціальної розвивальної програми формування допомагаючих відносин виступило чинником розвитку у досліджуваних комплексу психологічних якостей, необхідних у процесі становлення особистості як суб’єкта саморозвитку.

Январь 24, 2019 Психология развития, акмеология
Еще по теме
ДРУГИЙ РОЗДІЛ «ПРОЦЕДУРА ТА МЕТОДИЧНИЙ АПАРАТ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОПОМОГИ ІНШОМУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАСОБУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ»
ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ. ПСИХОСОЦІАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Е. ЕРІКСОНА
ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОВЕДІНКИ
ТРЕТІЙ РОЗДІЛ – “РОЗВИТОК СУБ’ЄКТНОСТІ ШКОЛЯРА В ПРОЦЕСІ РЕФЛЕКСИВНОГО НАВЧАННЯ”
СЕМІНАР 3. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
КЛАСИЧНІ ТА СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ
СЕМІНАР 2. СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ
Лущикова Діана Вікторівна. ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ СХИЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ДО САМОЗМІНЮВАННЯ, 2009
РОЗДІЛ ТИПОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ. ТЕМПЕРАМ
РОЗДІЛ ЕМОЦІИНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ
2.1. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ: ПРОФЕСІОГЕНЕЗ ОСОБИСТОСТІ.
3.5. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ. ПСИХОСОЦІАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Е. ЕРІКСОНА
У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ ДИСЕРТАЦІЇ “ОСНОВНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПРАВОСЛАВНОЇ АВТОТРАНСФОРМАЦІЇ”
8.2. ВОЛЬОВА РЕГУЛЯЦІЯ ПОВЕДІНКИ
РОЗДІЛ ЗДІБНОСТІ
РОЗДІЛ ХАРАКТЕР. ТИПОЛОГІЯ ХАРАКТЕРІВ. НЕВРОТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ
3.4. ПСИХОЛОГІЯ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ І ФОРМУВАННЯ САМОСВІДОМОСТІ
РОЗДІЛ СПІЛКУВАННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ
ПЕРШИЙ РОЗДІЛ «ФЕНОМЕН ДОПОМОГИ ІНШОМУ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»
Добавить комментарий