ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і сучасний аналіз проблеми допомоги іншому як психологічного засобу розвитку особистості, результати різнобічного емпіричного вивчення допомоги та її взаємозв’язку з самоактуалізацією особистості та запропонована комплексна формувальна програма для розвитку схильності допомагати іншим. Результати емпіричного дослідження повністю підтвердили гіпотези, що були висунуті на початку роботи.

1. Допомагаюча дія, спрямована на активізацію становлення суб’єктності іншої людини, водночас, виступає засобом особистісного саморозвитку суб’єкта надання допомоги. Інтеріоризація такого виду дій призводить до появи специфічних психологічних засобів, які у внутрішньому плані опосередковують розвиток особистості, зокрема, процеси її самоактуалізації.

2. У ході дослідження було виявлено 6 основних метакатегорій, які відображають поняттєву (концептуальну) представленість допомоги іншому в свідомості досліджуваних, до яких належать зокрема інтерактивний, емоційний, когнітивний, особистісний, поведінковий, організаційний компоненти. Виділені також 11 типів інтерпретації концепту допомоги іншому, а саме: гуманістична, професійна, етична, теоретична, емоційна, гедоністична, процесуальна, маніпулятивна, альтруїстична, суб’єктна, нігілістична спрямованості.

3. В процесі роботи за критерієм сформованості схильності до допомагаючих дій виділено три групи досліджуваних – схильних допомагати, індиферентних та не схильних допомагати. Досліджувані даних груп мають специфічні психологічні особливості, які знаходять свій прояв у рівні мотивації допомоги, настановленні альтруїзму, стилі міжособистісних відносин та образі „Я”. Схильність надавати допомогу включає в себе мотиваційні, когнітивні та поведінкові складові. Схильним допомагати притаманне значне переважання показників за такими шкалами, як: орієнтація в часі, цінності (добра, істини, краси, справедливості), позитивний погляд на природу людини, креативність та контактність.

4. Створена та апробована спеціальна програма формування допомагаючих відносин, яка являє собою систему тренінгових занять. Програма засвідчила свою ефективність у ході емпіричної перевірки результатів формувального дослідження. Доведено, що розвиток схильності допомагати іншим можливий при використанні засобів комплексної формувальної програми та призводить до особистісного розвитку суб’єктів взаємодії.

Перспективи подальшого дослідження пов’язані з вивченням допомоги іншому в просторі реальної взаємодії, вияві нових психологічних закономірностей альтруїстично спрямованої активності особистості та вивченні можливостей використання формувальної програми розвитку схильності допомагати іншим у різних вікових та професійних групах.

Январь 24, 2019 Психология развития, акмеология
Еще по теме
ВИСНОВКИ
ВИСНОВКИ
ВИСНОВКИ
У ВИСНОВКАХ
Висновки.
ВИСНОВКИ
У ЗАКЛЮЧНІЙ ЧАСТИНІ РОБИТЬСЯ ПІДСУМОК ВИКОНАНОЇ РОБОТИ ТА ФОРМУЛЮЮТЬСЯ ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ:
СТРУКТУРУ ДИСЕРТАЦІЇ
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ.
СЕМІНАР 4. ТИПОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ.
АПРОБАЦІЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ.
СЕМІНАР 2. СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ
Добавить комментарий