ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Допомога іншому як феномен міжособистісних відносин відбиває, з одного боку, особливості суспільних відносин, з іншого боку – специфіку особистісної позиції індивіда. Тому дуже важливим є розуміння психології допомагаючої дії, допомагаючої поведінки, допомагаючих відносин, якими охоплюється значний потенціал особистісного розвитку людини.

Загальновизнаним є положення про те, що особистість формується у взаємодії людини з оточуючим світом, і в цьому процесі задіяні як зовнішні впливи, так і внутрішні умови. У індивідуальній історії розвитку людини складаються індивідуальні особливості особистості. Допомога іншому здійснюється в єдності внутрішніх умов (наприклад, бажання допомогти) та зовнішніх впливів, що й призводить до розвитку особистості.

У нашому дослідженні допомагаюча дія розглядається як своєрідний психологічний засіб, використання якого опосередковує складні процеси спонтанного особистісного саморозвитку суб’єкта допомоги.

Психологічний зміст допомоги іншому полягає у сприянні виведенню цього іншого в позицію суб’єктності, що передбачає певні зміни особливостей обох суб’єктів взаємодії, а саме – активності, рефлексивності, емпатичності та креативності, а також відповідного змісту і рівня мотивації. З огляду на це допомагаюча дія водночас має зміст і статус психологічного засобу саморозвитку особистості, що надає допомогу. За ідеєю Л.С. Виготського, психологічний засіб являє собою інтеріоризований суб’єктом культурно-історичний знак, який в подальшому може використовуватися у внутрішньому плані як засіб саморозвитку і саморегулювання дій суб’єкта. На наш погляд, допомагаюча дія може набувати такого статусу, оскільки в процесі її виконання людина рефлексує не лише власні потреби і можливості, а й цілісну особистісну позицію іншого.

Отже, допомога іншому – це особлива діяльність співпереживання, рефлексивного вислуховування, емпатичної кооперації між двома індивідами, один з яких перебуває в скрутному становищі і потребує допомоги.

В результаті їх взаємодії особистість, що потребувала допомоги, стає більш благополучною, а допомагаючий суб’єкт – більш зрілим, відповідальним, повноцінно функціонуючим. Середовище спільної життєдіяльності суб’єктів набуває відкритості та стає сприятливішим для розвитку. Особливо важливим є аспект психологічного вивчення допомоги як особливої системи дій, що опосередковують особистісний розвиток і саморозвиток.

Допомога іншому досліджувалася здебільшого в межах соціально-психологічних експериментів та особистісноцентрованої психотерапії К. Роджерса. У нашому дослідженні допомога іншому вивчається в контексті особистісного розвитку людини та генетичної психології.

Слід констатувати, що психологічні особливості допомоги іншому та її опосередковуючий характер щодо розвитку особистості, на жаль, практично не виступали в якості предмета спеціального психологічного дослідження, що й робить вивчення цієї проблеми актуальним. Зокрема, існує наукова потреба у цілеспрямованому вивченні основних характеристик допомоги іншому, розкритті її психологічної природи і умов формування схильності допомагати. Таким чином, соціальна і психологічна значущість означеної проблеми, а також її недостатня розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження – «Допомога іншому як психологічний засіб розвитку особистості».

Январь 24, 2019 Психология развития, акмеология
Еще по теме
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Загальна характеристика роботи
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ОСОБИСТІСТЬ
Загальний огляд проблеми депресій та суїцидів.
СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РОБОТИ.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
9.4.5. РОЛЬ РОБОТОВ
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ТЕМАМИ.
СТРУКТУРА РОБОТИ.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Добавить комментарий