Методологічні принципи системного підходу в психології праці.

(Проблемний блок.)

Вітчизняні дослідники, обґрунтовуючи важливість усвідомлення орієнтирів та ідеалів сьогодення, вказують на нагальну задачу оновлення філософської і загальнонаукової методології. Зважаючи на складність будови сучасної наукової психології та культурно-історичного, філософського, загальнонаукового психологічного контексту, постає питання про дійсний масштаб методологічної системи наукової психології.

Як вважає Рибалка В.В., методологічний простір наукової психології може бути представлений через сукупність певних рівнів, які представляють вертикальний рух від конкретного до абстрактного і навпаки: онтопсихологічного (онтопсихологія конкретної особистості), практично-психологічного (практична психологія), психолого-прикладного (прикладна психологія), теоретико-психологічного (теоретична психологія), загальнонауково-психологічного (міждисциплінарна психологія), філософсько-психологічного (філософська психологія). Даний методологічний простір! має також «горизонтальний» вимір, який представлений відповідно до кожного з окреслених рівнів сукупністю принципів, підходів, категорій робочих понять, методів, технологій і т. ін. (Рибалка В.В., 2003).

З огляду на вищесказане, всі підходи до проблеми психологічного аналізу трудової діяльності можна умовно розділити на дві групи: 1) дослідження проблем діяльності та її психологічного вивчення у загальному психологічному плані, де діяльність досліджується як специфічні для людини форма активності, як психологічна категорія (Виготський Л.С., Леонтьєв О.М., Запорожець О.В., Рубінштейн С.Л., Теплов Б.М. та ін.); 2) підходи, які у значній мірі орієнтовані на вирішення прикладних задач тобто вивчення трудової діяльності як засобу її практичної раціоналізації, оптимізації професійного навчання, проектування діяльності, здійснення професійного відбору, професійної орієнтації і т. ін. ( Зінченко В.П., Конопкін О.А., Ломов Б.Ф., Мерлін В.С., Мілерян Є.О., Моляко В.О., Платонов К.К., Федоришин Б.О., Шадриков В.Д. та ін.).

У 80-і рр. XX ст. у вітчизняній психології склалися підходи до психологічного аналізу трудової діяльності. Сукупність об’єктивних умов, таких як: а) потреба суспільної практики (підвищення ролі психологічних факторів в успішності діяльності); б) власна логіка розвитку загальнопсихологічних уявлень з проблеми діяльності призвела до необхідності синтезу теорії з практикою, коли поряд із загальнопсихологічною теорією діяльності виникла потреба розробки психологічних теорій психолого-прикладного та практично-психологічного рівнів; в) інтенсивне застосування у психології ідей і принципів системної методології сприяло розробці цілісних концепцій трудової діяльності; г) вплив принципів кібернетики (саморегуляції, самоуправління, ієрархічної будови складної системи, їх адаптивної динаміки і т.

ін.) — все це зумовило розробку принципів стосовно психологічного аналізу діяльності.

Методологічні здобутки вітчизняної психології узагальнив Ткаченко О.М. Він встановив ієрархічні зв’язки, уточнив та об’єднав у систему такі основні принципи: принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки та діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип (Ткаченко О.М., 1979).

На сьогодні не існує загальновизнаної ієрархічної системи загальних принципів психології праці. Існують принципи психолого-прикладного рівня в таких галузях як соціальна психологія (Андреєва Г.М., Карамушка Л.), інженерна психологія (Ломов Б.Ф., Трофімов Ю.Л.), педагогічна психологія (Костюк Г.С., Кузьмина Н.В., Семиченко В.А., Яценко Т.С.), медична психологія (Максименко С.Д. та ін.).

Особистісно-діяльнісний підхід вимагає виділити центральний системоутворюючий принцип в сфері психології праці: принцип взаємної Щільності особистості як суб’єкта праці, з одного боку, і об’єктивних вимог трудової професійної діяльності — з іншого.

Визначимо основні інші принципи психології праці: принцип історизму (всі результати досліджень повинні розумітися в їх конкретному суспільно-історичному значенні); принцип науковості (дозволяє використовувати закономірності загальної психології для підвищення якості і полегшення трудової діяльності, для більш успішного професійного навчання і виховання, обґрунтування вибору професії та ін.); принцип єдності теорії і практики або теоретичного і практичноприкладного дослідження (у результаті досліджень і заходів може покращуватися не лише трудова діяльність, але й особистісні якості працівників, умови праці, робоче місце, методи виробничого навчання і т. ін.); принцип детермінізму (психіка суб’єкта детермінується процесом і продуктами актуальної і постактаульної взаємодії з об’єктом і в той же час виступає як важлива детермінанта поведінки і діяльності людини); принцип гуманізму.

Поряд з методологічними принципами системного аналізу психічних явищ розглядаються питання системної організації методів психологічного дослідження.

Январь 24, 2019 Психология труда, инженерная психология, эргономика
Еще по теме
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГИ ПРАЦІ ЯК НАУКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ. (МОДУЛЬ 1.)
Історія психології праці.
Задачі і напрями розвитку психології праці.
Основні методи психології праці.
ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТИ.
Принцип системности
ДЕТЕРМИНАЦИЯ КАК СИСТЕМНЫЙ ПРИНЦИП ПСИХО-ЛОГИЧЕСКОЙ НАУКИ И ПРАКТИКИ
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Психологічне дослідження людини в праці.
Основні підходи щодо сутності професійної орієнтації.
У ПІДРОЗДІЛІ „СОЦІАЛЬНИЙ І БІОЛОГІЧНИЙ ПІДХОДИ У ПОЯСНЕНІ АЛЬТРУЇЗМУ”
Праця і професія в психології.
У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ – “ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФЛЕКСИВНОГО ПІДХОДУ ДО РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТНОСТІ”
Психологія праці як наукова дисципліна.
ОСНОВНІ ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ
6.1. Принципы изучения личностной беспомощности Принцип детерминизма.
Добавить комментарий