Основні методи психології праці.

(Теоретичний блок.)

Різні галузі психології у зв’язку із специфікою об’єкта вивчення застосовують основні (спостереження і експеримент) та шерег допоміжних засобів. Окрім того, конкретне застосування психологічних методів має в окремих напрямах психологічної науки свою специфіку. Це зумовлюється особливостями об’єкту і цілей дослідження.

Проведення психологічного дослідження будь-якої трудової діяльності і особистості в цій діяльності висуває до дослідника певні вимоги: 1) використання методів повинно задовольняти відповідним принципам; 2) кожен] метод має бути об’єктивним, тобто виявляти реальні закономірності дійсності, а висновки повинну ґрунтуватися на зареєстрованих даних, які доступні для перевірки іншими дослідниками; 3) вивчення має бути зав-| жди цілеспрямованим, тобто дослідник має усвідомлювати які саме практичні чи теоретичні питання він має вирішити. Отже, метод повинен бути адекватним і підкорений задачі яка вирішується, а не навпаки.

В основному, всі теоретичні і практичні дослідження ведуться на базі основних методологічних принципів, які визначають метод дослідження,! послідовність його проведення, способи обробки даних та аналізу результатів. Поряд з методологічними принципами певного аналізу психічних явищ розглядаються питання відповідної організації методів.

У 80-х рр. XX століття склався основний методологічний напрям розвитку підходів до психологічного вивчення трудової професійної діяльності, який зумовлює розробку системного дослідження праці. З’явилися нові методичні засоби дослідження (наприклад, реєстраційні) та аналізу (наприклад, системно-структурні методи аналізу психофізіологічних) процесів) професійної діяльності (Іванова О.М., 1987).

Наукові методи психології праці розділяють на емпіричні (спостереження, експеримент і т. ін.) і теоретичні; індуктивні та дедуктивні, де емпіричні методи створюють можливість отримати результати в конкретних умовах (встановити факти та перевірити їх) і є базою для теоретич-1 них висновків. Проте класифікація методів психології праці здійснюється в залежності від певних різних критеріїв, які обґрунтовують дослідники.

Розглядаючи питання системної організації методів психологічного дослідження Ананьєв Б.Г. пропонує класифікацію методів, яка відповідає певному цілісному циклу психологічного дослідження і розкриває порядок їх застосування, регулює взаємодію всіх інших методів, які вводяться в дослідження. Вона містить такі групи методів: 1) організаційні (містять тему методологічних засобів, які забезпечують комплексний підхід до слідження; порівняльний, лонгітюдинальний); 2) емпіричні, які містять і методи отримання наукових даних (спостереження самоспостереження експериментальні, психодіагностичні, методи аналізу процесів і продуктів діяльності, моделювання, біографічний метод); 3) методи обробки даних: кількісний (математично-статистичний аналіз), якісний аналізи, а також інтерпретація результатів дослідження.

Проте інші дослідники, дотримуючись системного підходу при застосуванні методів психології праці, пропонують таке їх угрупування: а) експеримент; б) спостереження; в) експлікативні методи (збір анамнезу, бесіда, опитування); г) спеціальні методи, які детерміновані конкретними умовами виробничої діяльності. Хоча це не означає, що вони використовуються в практичній роботі ізольовано, оскільки будь-яка праця (теоретичного або практичного характеру) обов’язково передбачає застосування комбінації методів, їх об’єднання (Психологія праці, 1979).

У психології праці більшість методів можуть застосовуватися у трьох самостійних планах: 1) для психологічного аналізу професійної діяльності; 2) для різних конкретних досліджень (добору кадрів, виробничого навчання, профілактики втоми і т. ін.); 3) для дослідження конкретної особистості, її мотивів, потреб, здібностей і т. ін. Де перші дві групи методів мають застосовуватися до групи осіб, які виконують певний вид про-фесійної діяльності. Третя група методів передбачає їх застосування до окремої особи, але в різних видах її діяльності (в ході професійної діяльності і т. ін.). У залежності від характеру дослідження найчастіше один з методів є основним, і, як правило, доповнюється іншими методами. Проте, існують інші узагальнення методів психології праці (Котелова Ю.Б., 1986), де основні з них розподіляють на дві частини: а) цілеспрямоване вивчення закономірностей протікання професійної діяльності у природних умовах; б) цілеспрямоване вивчення організації умов і способів виконання професійної діяльності. При цьому виокремлено додаткову частину яка містить статистику самих різних даних і є взаємопов’язаною з першими двома частинами.

У першій частині виділяють такі основні методи: І — метод спостереження; II — метод опитування; III — метод аналізу відповідної виробничої документації, який забезпечує найбільш повне використання перших двох. Друга частина основних методів містить: І — лабораторний експеримент; II — природний (виробничий) експеримент, які взаємопов’язані між собою додатковим розділом (див. далі схему с. 31).

Розглядаючи методи психології праці Климов Є.О. (1998) розподіляє їх на дві групи: методи побудови теорії та емпірико-пізнавальні і конструктивні методи. До методів побудови теорії входять наступні методи: 1) методи найменування, логічного генерування, вербального комбінування, які використовуються в ході опрацювання простих теоретичних об’єктів; 2) методи інтерпретації, номологізації, визначення, завдяки яким розкривається взаємозв’язок методів побудови простих теоретичних об’єктів; 3) методи індуктивного та дедуктивного прогнозування, методи синтаксичного комбінування, які використовуються у висвітленні складних теоретичних об’єктів; 4) методи верифікації, доведення, пояснення завдяки яким розкривається взаємозв’язок методів побудови складних теоретичних об’єктів.

Емпірико-пізнавальні та конструктивні методи містять: 1) спостереження (як базовий метод), методи бесіди та анамнезу (біографічний метод); 2) метод експертних оцінок, метод аналізу продуктів діяльності, а також розкриваються специфічні обмеження опитувальних методів.

Всі методи збору статистичних даних мають ознаки, які властиві спостереженню. Зокрема, це п’ять суттєвих вимог: об’єктивності, систематичності, попередньої програми, врахування зовнішніх і внутрішніх умов активності респондента, фіксації отриманих результатів.

Розкриємо зміст окремих методів, які використовуються у психології праці. Метод спостереження розділяють: на метод безпосереднього спостереження професійної діяльності та так званий трудовий метод — участь самого психолога в конкретному виді діяльності. Обидва методи взаємопов’язані. Проте в чистому вигляді дають досліднику досить мало інформації і тому застосовуються додаткові методи і допоміжні засоби.

Спостереження — звичайне та інструментальне. Для психологічного наукового спостереження характерними показниками є те, що воно: а) н« обмежується лише описом зовнішньо виявленого, а проникає в суть явищ; б) одноразового дослідження недостатньо; в) вимагає певних особистих якостей дослідника; г) має об’єктивно характеризувати весь процес дослідження; д) потребує чіткості й точності фіксації даних (дата спостереження, за яких умов здійснювалося спостереження, що спостерігалося, що виявлено у процесі спостереження, пояснення даних спостереження); ж) спостереження використовується при застосуванні всіх інших методів вивчення психічних процесів та властивостей особистості в праці.

Безпосереднє спостереження: застосовується досить широко; передбачає складання програми і чіткого плану спостереження, після попереднього ознайомлення з об’єктом дослідження; фіксація результатів, тобто ведення спеціального розгорнутого протоколу; цей метод широко застосовується в усіх трьох планах використання методів: для психологічного аналізу професій; для конкретних досліджень; для дослідження особистості працівника.

Цей метод дозволяє здійснити опис умов оточення, в яких відбувається трудова діяльність, вивчити трудові дії та операції, а також поведінку працівників в цілому. Проте, суттєві психологічні компоненти професійної діяльності не мають зовнішніх проявів і не можуть бути виявлені цим методом.

Трудовий метод призначений для психологічного аналізу професій. Цей метод почав розроблятися с перших років існування радянської психотехніки професорами Шпільрейном І.М. та Геллерштейном С.ГІ Сутність його полягає в тому, що для розуміння професії саме психолог починає освоювати даний вид праці. З метою долання суб’єктивізму одну професію вивчали водночас кілька психологів. Після робочого дня «учень»-психолог писав звіт за визначеною схемою протоколу. Проте цей метод розрахований лише на професії середньої кваліфікації. Даний метод висвітлює темні сторони праці, секрети майстерності. За допомогою нього відбувається вивчення професії не лише у зрізі, а й у лонгітюдності, тобто в процесі оволодіння нею. Проте дослідники вказували на певний суб’єктивізм трудового методу, оскільки він спирається на результати самоспостереження психолога, неекономічність, обмеженість видів праці де він може бути використаний.

Експеримент — дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно і закономірно. Розрізняють лабораторний таї природний експеримент. Лабораторний експеримент в психології праці використовують у п’яти основних видах: абстрактний експеримент; модель окремих елементів трудового процесу; моделі професійної діяльності в цілому; реальна трудова діяльність в умовах лабораторії; метод тестів. У виробничому експерименті виділяють: внесення різних змін в обладнання, у технологію, прийоми, темп, ритм роботи; метод штучної деавтоматизації.

Розділяють групи психодіагностичних методів на описові та формуючі.

Описові методи використовуються для збирання інформації про основні характеристики професійного середовища і особи в ньому. Вони розподіляються на: 1) методи, які описують характеристики професійного середовища і вимоги, які воно висуває до психіки працівника. Метою цих методів є складання професіограми та психограми професії; 2) методи для збирання інформації про властивості суб’єкта праці і можливості його! пристосування до професійного середовища.

Формуючі методи спрямовані на оптимізацію умов та засобів виконання професійної діяльності, на підвищення взаємної відповідності особи та професійного середовища. До них належать лабораторний та природний експеримент. Лабораторний експеримент розподіляється на аналітичний та синтетичний. Аналітичні лабораторні експерименти проводяться для уточнення окремих питань, які виникли в ході дослідження. Синтетичні — проводяться з використанням тренажерів,

стендів моделей кабін тощо. Проміжне положення між лабораторним та природним експериментом займають ділові ігри. Окремим різновидом природного експерименту є формуючий експеримент, який проводять у вигляді експериментального навчання.

Методи, які спрямовані на вивчення закономірностей протікання професійної діяльності в природних умовах складаються з методу спостереження та методу опитування, методу аналізу різної виробничої документації, який дозволяє найбільш повне використання перших двох.

Методи, які цілеспрямовані на вивчення організації умов і способів виконання професійної діяльності складають лабораторний експеримент, виробничий (природний) експеримент. Вони пов’язані між собою методами статистики.

У загальному вигляді сукупність перетворювальних, або конструктивних методів психології праці можна представити таким чином (за Климовим Є.О.):

1) Методи використання і формування суб’єктних факторів праці: а) методи професійного самовизначення, самонавчання, пошуку індивідуального стилю діяльності, шляхів адаптації до виробничого середовища і до професійної спільноти в трудовому колективі, в малій групі; б) методи професійної консультації, професійної освіти, психологічної просвіти працівників з метою саморегуляції суб’єкта праці, трудового навчання і виховання, професійного навчання і виховання, професійного відбору, психологічного тренінгу (Моляко В.О., Мілерян Є.О., Перепелиця П.С., Синявський В.В., Федоришин Б.О., Якиманська І.С., Ящишин О.О. та ін.).

2) Методи використання і формування, проектування об’єктних факторів праці: а) методи раціоналізаторської і винахідницької роботи професіоналів; б) методи розробки психологічно обґрунтованих рекомендацій
До технічних проектів засобів і умов праці — інженерно-психологічне, ергономічне проектування; в) методи розробки рекомендацій з оптимізації
Ділових і особистих відношень у професійних і між професійних співтовариствах (Климов Є.О., Ломов Б.Ф., Трофімов Ю.Л. та ін.).

Всі допоміжні методи та допоміжні засоби дослідження трудової професійної діяльності розподіляють на п’ять груп:

1) вимірювання різних параметрів процесу праці;

2) алгоритмічний спосіб описання трудової діяльності;

3) аналіз продуктів трудової діяльності;

4) аналіз помилкових дій, нещасних випадків, аварій;

5) ексспериментально-психологічні та фізіологічні проби в ході протікання професійної діяльності.

Аналіз продуктів трудової діяльності у ряді досліджень вважають допоміжним методом до методу безпосереднього спостереження. Так, за допомогою нього здійснюють: аналіз бракованої продукції (виявляють: необхідні і достатні вимоги професії до психіки працівника); аналіз продуктів праці та осіб з різною кваліфікацією, де виявляють своєрідність формування певних навичок; вивчення зміни якості продукції протягом робочого дня; метод вивчення помилкових дій (як вид методу аналізу і продуктів діяльності). Алгоритмічний метод зараз використовується які допоміжний метод; експериментальні психологічні та фізіологічні проби дають змогу поповнити безпосереднє спостереження об’єктивними замірами певних психофізіологічних змін у ході виконання професійної! діяльності (психологічні проби раніше брали лише відриваючи працівника від праці — до або після роботи, наприклад, заміри об’єму уваги, швидкості і точності рухових реакцій, в цілому ж вони повинні бути строго обумовленими і цілеспрямованими).

Останнім часом група опитувальних методів отримала значного розвитку у зв’язку із проблемами психології трудових колективів психологічного професіознавства і т. ін.

Метод опитування має різні форми, серед них п’ять основних форм: бесіда; усне опитування (інтерв’ю); письмове опитування (анкета) біографічні та автобіографічні дані (психологічний анамнез); метод узагальнення незалежних характеристик.

Бесіда й методи опитування. Основними перевагами цього виду методів є гнучкість і можливість пристосування до співрозмовника але прогностична цінність їх досить невелика. Методи анкетування (опитувальники) досить різноманітні. їх розрізняють на такі групи: а) анкети, які діагностують риси характеру особистості; б) ті, які виявляють емоційні особливості особи, де даються відповіді про свої почуття тощо; в) які виявляють застосовують для визначення структури мотивації, де вивчаються як конкретні інтереси, так і найбільш характерні, глибинні схильності, погляди, інтереси особистості; г) застосовують опитувальники для вивчення поведінки і переживань, де респонденти дають відповіді про свою роботу, трудові навички, про особливості проведення вільного часу задоволеності працею тощо; д) комбіновані опитувальники, які виявляють психофізіологічні особливості особистості, в тому числі і патологічні.

Сучасні дослідники вважають, що найбільш перспективними є опитувальні прийоми, які розвиваються на основі концептуальних схем психосемантики, оскільки саме вони передбачають непряму діагностику особистості (Артемьєва Є. Ю. та ін.). В цілому опитувальні методи і методики широко висвітлено у спеціальній літературі.

Январь 24, 2019 Психология труда, инженерная психология, эргономика
Еще по теме
ОСНОВНІ ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ
Історія психології праці.
Задачі і напрями розвитку психології праці.
Методологічні принципи системного підходу в психології праці.
Основні етапи розвитку особистості як суб'єкта праці.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ПСИХОЛОГІЇ
Основні питання лекції (3 години).
Основні питання лекції (1 година).
Психологічне дослідження людини в праці.
Основні питання лекції (1 година).
Праця і професія в психології.
Основні питання лекції (2 години):
Добавить комментарий