Психологія праці в системі наукового знання.

(Теоретичний блок.)

Працю вивчають науки, з якими психологія праці перетинається в ході вирішення загальних проблем і питань. Існує зв’язок психології праці з суміжними науками: а) з історією і соціологією (проблеми впливу суспільної свідомості і соціальних умов на особливості трудової діяльності конкретних осіб; на виникнення в праці соціально-психологічних явищ); б) з політекономією (вплив економічних умов праці на психіку і результати діяльності працівника; питання продуктивності трудової діяльності; оцінка економічної ефективності результатів психологічних досліджень та впровадження їх в практику); в) з організацією виробництва і технічним нормуванням (питання організації робочого місця і функціональних відношень в колективі, керівництво виробництвом; встановлення темпу роботи; організація режиму праці і відпочинку; нормування праці); г) з методикою виробничого навчання (психологічне обґрунтування ефективності нових методів навчання; питання формування майстерності); д) з фізіологією праці (зміни фізіологічного стану організму людини під впливом трудової діяльності; фізіологічне обґрунтування засобів організації трудових процесів, тривалості працездатності високого рівня; наукова організація труда (НОТ). Психологія праці і фізіологія перетинаються в таких галузях як гігієна праці, професійна патологія, психопрофілактика, психогігієна тощо.

Психологія праці має взаємозв’язок з іншими галузями теоретичної, прикладної і практичної психології, такими як: 1) загальна психологія (використовується як теоретична основа для розуміння конкретних феноменів, які характеризують суб’єкта праці і його активність на різних рівнях; взаємодія загальної психології і психології праці може виступити як один з механізмів наближення психологічної науки в цілому до життя при збереженні достатньої теоретичної строгості; визначаються загальні закономірності для підвищення якості і полегшення трудової діяльності); 2) соціальна психологія (вивчення малих трудових груп і колективів; питання психологічної сумісності працівників в процесі колективної праці; регуляція міжособистісних стосунків в праці); 3) психологія спорту (проблеми рухових навичок, вплив емоційно-вольових якостей на результатні діяльності; формування індивідуального стилю трудової професійної діяльності); 4) військова психологія, авіаційна психологія (питання психології праці військових; вольова регуляція в екстремальних умовах праці); 5) інженерна психологія (кількісні методи вивчення професійної діяльності у 50-і рр. об’єднуються в окремий напрям — дослідження операцій. В подальшому інтегруючись з експериментальними методами вивчення когнітивних процесів людини-оператора, вони оформлюються в інженерну психологію, яка активно застосовувалася на підприємствах оборонного призначення, військових об’єктах, атомних електростанціях тощо); 6) вікова та дитяча психологія (уточнення загальних законів і конкретних прийомів формування навичок); 7) педагогічна психологія (політехнічне навчання і виховання, виробниче навчання і виховання одному й тому самому виду праці дорослих і підлітків; психологічні проблеми професійної освіти); 8) психологія виховання, виправно-трудова психологія (психологія трудового навчання та виховання); 9) патопсихологія і медична (клінічна) психологія (мають граничні проблеми, пов’язані з психологічною експертизою працездатності осіб з порушеним здоров’ям, проблеми соціально-трудової реабілітації інвалідів); 10) психологія мистецтва (розуміння праці як творчості і творчості як праці; проблеми технічної естетики та дизайну) тощо.

Сучасні дослідники вказують, що такі галузі науки і практики як акмеологія, інженерна психологія, клінічна психологія, психологія мистецтва, психологія творчості, юридична психологія, психологія спорту, психологія управління, соціальна психологія, організаційна психологія у більшій чи меншій мірі перетинаються з психологією праці.

Вони взаємно виступають різновидностями одна одної у тій мірі, в якій мають в якості свого об’єкта не абстрактні процеси діяльності, динаміки інформації, соціальної комунікації і управління соціальними процесами, а реальні трудові процеси, професійні товариства, колективи, реальних працівників, які зайняті тими чи іншими видами провідної діяльності дорослої людини, тобто людини в праці.

Особливості розуміння і вивчення праці та особи в праці в різних науках відбиваються в понятійному апараті, який свідчить про специфічність (однобічність) вивчення проблем особистості та трудової діяльності. Так, людина в різних галузях вивчається з різних точок зору: у гігієні праці як об’єкт впливу середовища; у фізіології праці — як організм; у [професійній патології і трудовій експертизі — як потенційний хворий; в інженерній психології розглядається суб’єкт праці у взаємовідношеннях зі складною технікою у системі «людина — техніка — соціум — культура»; у психології управління розглядається суб’єкт праці, який включений в різні ієрархічні виробничі структури; у професійній орієнтації предметом вивчення є суб’єкт, який здійснює самовизначення у світі професійної праці і в просторі особистісних смислів самої трудової

діяльності. Лише в психології праці особа виступає як суб’єкт діяльності (праці) у сукупності своїх соціальних, психологічних, фізіологічних особливостей, як «носій» предметно-практичної діяльності і пізнання, як джерело активності, що спрямована на об’єкт, тобто на конкретний трудовий процес.

Вказуючи на інтегральний характер психології праці як наукової дисципліни та нечіткість її меж з іншими суміжними дисциплінами. Є.О.Климов виділяє три категорії наук, які характеризуються різним ступенем зв’язку з психологією: 1) філософія, економіка праці, соціологія праці, фізіологія праці, гігієна праці, галузі медицини, які пов’язані з вивченням професійних захворювань та експертизою працездатності, професійна педагогіка. А також історія техніки і палеонтологія у тих частинах, які присвячені аналізу знарядь, засобів праці, реконструкції та оцінки відповідної діяльності людини. Межі психології праці і вказаних галузей науки і практики є досить розмитими. Проте у кожній з наук існує своєрідність підходу до визначення предметної галузі, інтерпретації фактів і т. ін.; 2) галузі технічного знання і практики, предметом яких є теорія, розрахунки та конструювання машин та приладів, тобто — зовнішнє оснащення трудових процесів знаряддями. Ці галузі виникли на перетині техніки і мистецтва — технічна естетика, художнє конструювання і т. ін.; 3) галузі знання і практики про об’єкти людської діяльності, тобто про біологічні, технічні, знакові, соціально-історичні системи, про соціально-економічні процеси, про явища, процеси художнього відображення і перетворення світу людиною.

Працю з різних боків з використанням специфічних методів вивчають фізіологи, соціологи, філософи, психологи, технологи, юристи, лікарі, дизайнери тощо. Психологія праці — лише частка різноманітних знань про працю. Психологічні проблеми масової праці, перш за все промислової стали предметом наукових досліджень у кінці XIX на початку ХЗ століття.