Психологія праці в системі наукового знання.

(Теоретичний блок.)

Працю вивчають науки, з якими психологія праці перетинається в ході вирішення загальних проблем і питань. Існує зв’язок психології праці з суміжними науками: а) з історією і соціологією (проблеми впливу суспільної свідомості і соціальних умов на особливості трудової діяльності конкретних осіб; на виникнення в праці соціально-психологічних явищ); б) з політекономією (вплив економічних умов праці на психіку і результати діяльності працівника; питання продуктивності трудової діяльності; оцінка економічної ефективності результатів психологічних досліджень та впровадження їх в практику); в) з організацією виробництва і технічним нормуванням (питання організації робочого місця і функціональних відношень в колективі, керівництво виробництвом; встановлення темпу роботи; організація режиму праці і відпочинку; нормування праці); г) з методикою виробничого навчання (психологічне обґрунтування ефективності нових методів навчання; питання формування майстерності); д) з фізіологією праці (зміни фізіологічного стану організму людини під впливом трудової діяльності; фізіологічне обґрунтування засобів організації трудових процесів, тривалості працездатності високого рівня; наукова організація труда (НОТ). Психологія праці і фізіологія перетинаються в таких галузях як гігієна праці, професійна патологія, психопрофілактика, психогігієна тощо.

Психологія праці має взаємозв’язок з іншими галузями теоретичної, прикладної і практичної психології, такими як: 1) загальна психологія (використовується як теоретична основа для розуміння конкретних феноменів, які характеризують суб’єкта праці і його активність на різних рівнях; взаємодія загальної психології і психології праці може виступити як один з механізмів наближення психологічної науки в цілому до життя при збереженні достатньої теоретичної строгості; визначаються загальні закономірності для підвищення якості і полегшення трудової діяльності); 2) соціальна психологія (вивчення малих трудових груп і колективів; питання психологічної сумісності працівників в процесі колективної праці; регуляція міжособистісних стосунків в праці); 3) психологія спорту (проблеми рухових навичок, вплив емоційно-вольових якостей на результатні діяльності; формування індивідуального стилю трудової професійної діяльності); 4) військова психологія, авіаційна психологія (питання психології праці військових; вольова регуляція в екстремальних умовах праці); 5) інженерна психологія (кількісні методи вивчення професійної діяльності у 50-і рр. об’єднуються в окремий напрям — дослідження операцій. В подальшому інтегруючись з експериментальними методами вивчення когнітивних процесів людини-оператора, вони оформлюються в інженерну психологію, яка активно застосовувалася на підприємствах оборонного призначення, військових об’єктах, атомних електростанціях тощо); 6) вікова та дитяча психологія (уточнення загальних законів і конкретних прийомів формування навичок); 7) педагогічна психологія (політехнічне навчання і виховання, виробниче навчання і виховання одному й тому самому виду праці дорослих і підлітків; психологічні проблеми професійної освіти); 8) психологія виховання, виправно-трудова психологія (психологія трудового навчання та виховання); 9) патопсихологія і медична (клінічна) психологія (мають граничні проблеми, пов’язані з психологічною експертизою працездатності осіб з порушеним здоров’ям, проблеми соціально-трудової реабілітації інвалідів); 10) психологія мистецтва (розуміння праці як творчості і творчості як праці; проблеми технічної естетики та дизайну) тощо.

Сучасні дослідники вказують, що такі галузі науки і практики як акмеологія, інженерна психологія, клінічна психологія, психологія мистецтва, психологія творчості, юридична психологія, психологія спорту, психологія управління, соціальна психологія, організаційна психологія у більшій чи меншій мірі перетинаються з психологією праці.

Вони взаємно виступають різновидностями одна одної у тій мірі, в якій мають в якості свого об’єкта не абстрактні процеси діяльності, динаміки інформації, соціальної комунікації і управління соціальними процесами, а реальні трудові процеси, професійні товариства, колективи, реальних працівників, які зайняті тими чи іншими видами провідної діяльності дорослої людини, тобто людини в праці.

Особливості розуміння і вивчення праці та особи в праці в різних науках відбиваються в понятійному апараті, який свідчить про специфічність (однобічність) вивчення проблем особистості та трудової діяльності. Так, людина в різних галузях вивчається з різних точок зору: у гігієні праці як об’єкт впливу середовища; у фізіології праці — як організм; у [професійній патології і трудовій експертизі — як потенційний хворий; в інженерній психології розглядається суб’єкт праці у взаємовідношеннях зі складною технікою у системі «людина — техніка — соціум — культура»; у психології управління розглядається суб’єкт праці, який включений в різні ієрархічні виробничі структури; у професійній орієнтації предметом вивчення є суб’єкт, який здійснює самовизначення у світі професійної праці і в просторі особистісних смислів самої трудової

діяльності. Лише в психології праці особа виступає як суб’єкт діяльності (праці) у сукупності своїх соціальних, психологічних, фізіологічних особливостей, як «носій» предметно-практичної діяльності і пізнання, як джерело активності, що спрямована на об’єкт, тобто на конкретний трудовий процес.

Вказуючи на інтегральний характер психології праці як наукової дисципліни та нечіткість її меж з іншими суміжними дисциплінами. Є.О.Климов виділяє три категорії наук, які характеризуються різним ступенем зв’язку з психологією: 1) філософія, економіка праці, соціологія праці, фізіологія праці, гігієна праці, галузі медицини, які пов’язані з вивченням професійних захворювань та експертизою працездатності, професійна педагогіка. А також історія техніки і палеонтологія у тих частинах, які присвячені аналізу знарядь, засобів праці, реконструкції та оцінки відповідної діяльності людини. Межі психології праці і вказаних галузей науки і практики є досить розмитими. Проте у кожній з наук існує своєрідність підходу до визначення предметної галузі, інтерпретації фактів і т. ін.; 2) галузі технічного знання і практики, предметом яких є теорія, розрахунки та конструювання машин та приладів, тобто — зовнішнє оснащення трудових процесів знаряддями. Ці галузі виникли на перетині техніки і мистецтва — технічна естетика, художнє конструювання і т. ін.; 3) галузі знання і практики про об’єкти людської діяльності, тобто про біологічні, технічні, знакові, соціально-історичні системи, про соціально-економічні процеси, про явища, процеси художнього відображення і перетворення світу людиною.

Працю з різних боків з використанням специфічних методів вивчають фізіологи, соціологи, філософи, психологи, технологи, юристи, лікарі, дизайнери тощо. Психологія праці — лише частка різноманітних знань про працю. Психологічні проблеми масової праці, перш за все промислової стали предметом наукових досліджень у кінці XIX на початку ХЗ століття.

Январь 24, 2019 Психология труда, инженерная психология, эргономика
Еще по теме
Психологія праці як наукова дисципліна.
1.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКИ.
Траверсе Т. М.. Психологія праці: Навчально-методичний посібник., 2004
7. РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ В СИСТЕМІ
22. АДАПТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ
21. ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ ЛЮДИНИ ДО РОБОТИ В СИСТЕМІ
1.1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
Психологія професійної придатності.
Психологічне дослідження людини в праці.
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ТЕМАМИ.
3.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО ПРАЦІВНИКА.
Ліфарева Н.В.. Психологія особистості: Навчальний посібник., 2003
Задачі і напрями розвитку психології праці.
Психологія професіоналізму та вершин майстерності.
Історія психології праці.
2.5. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ: СТАНІСЛАВ ГРОФФ
Психологія професійної кар'єри.
Добавить комментарий