Психологія професіоналізму та вершин майстерності.

(Блок поглиблення.)

Проблема професіоналізму викликає інтерес у фахівців різних наук. Проте найбільше вона розроблена у психології та акмеології. Саме в психології праці психологія професіоналізму існує як самостійний науковий напрям. Проте й досі відсутні чіткі визначення цього поняття. Наприклад, ототожнюються поняття професіоналізму та професійної майстерності. Майстерність у психології праці розуміють як властивість особистості, набута досвідом, як вищий рівень професійних умінь у певній галузі, до-сягнутий на основі гнучких навичок і творчого підходу (Платонов К.К.). Так, вивчаються умови та закономірності, зміни психіки людини в процесі сходження до вершин професіоналізму; визначаються психологічні критерії, етапи та рівні; вікові та індивідуальні особливості становлення професіонала, а також фактори які викликають зниження професіоналізму і т. ін. Поняття професіоналізму та професійної майстерності переважно відбивають діяльнісний аспект цього феномену.

Акмеологічний напрям вивчення професіоналізму передбачає його вивчення у нерозривній єдності з розвитком суб’єкта праці, тобто висвітлюється особистісно-професійний розвиток, де професіоналізм розуміють як досягнення акме (квітучої пори), найвищого ступеню розвитку у професійній діяльності. У цьому контексті професіоналізм вивчається у зв’язку з питаннями досягнення високої ефективності, продуктивності діяльності, особистіно-професійного розвитку тощо.

Ґрунтуючись на методологічному принципі єдності діяльності та особистості, категорія професіоналізму розглядається більш широко, у діяльнісному та особистісному проявах. У процесі становлення професіоналізму діяльності особа може мати щонайменше чотири напрями розвитку: особистісно-професійний, професійно-кваліфікаційний, професійно — посадовий, моральний (Деркач А.А., Кузьміна Н.В. та ін.).

Професіоналізм діяльності — це якісна характеристика суб’єкта діяльності яка відбиває високу професійну кваліфікацію та компетентність особи, як представника певної професії, що визначається мірою володіння сучасним змістом і сучасними засобами рішення професійних задач, продуктивними способами її здійснення тощо. Професіоналізм діяльності, насамперед, пов’язаний з високою продуктивністю трудової діяльності.

Професіоналізм особистості — це якісна характеристика суб’єкта праці, яка відбиває високий рівень розвитку професійно значущих якостей і особистісно-ділових якостей, адекватний рівень домагань, мотиваційну сферу і ціннісні орієнтації, спрямовані на позитивний прогресивний розвиток фахівця.

У сучасних соціокультурних умовах переосмислюється поняття професіоналізму. В умовах планової економіки професіоналами вважали спеціалістів, які мали відповідну кваліфікацію. В умовах ринкової економіки сутнісними характеристиками професіонала вважають те, що: а) це кваліфікований спеціаліст, який разом з цим володіє вмінням перемагати у вільній конкурентній боротьбі за оплачуване робоче місце; б) це соціально компетентна, психологічно зріла особистість, яка відзначається високою професійною майстерністю, яка визначає її спосіб життя, особливий професійно орієнтований, відповідний світогляд і почуття єдності з професійною спільнотою; в) це особистість, яка володіє нормами професії як в мотиваційному, так і в інструментальному планах, результативно і успішно, з високою продуктивністю і якістю здійснює свою трудову діяльність, відзначається розвинутими професійними перспективами, самостійно будує сценарій свого професійного життя, розвиває свою особистість та індивідуальність засобами професії, протистоїть зовнішнім перешкодам, збагачує досвід професії оригінальним творчим внеском, сприяє підвищенню престижу своєї професії в суспільстві і суспільного інтересу до неї.

Формування і розвиток професіоналізму пов’язаний з певними умовами і факторами, де відповідно вивчають значущі обставини, від яких залежить високий рівень його досягнення, а також причини та рушійні сили професіоналізму. У психолого-акмеологічних дослідженнях в якості значущих умов називають задатки, загальні і спеціальні здібності суб’єкта праці, стан суспільства у період його становлення, умови сімейного і шкільного виховання, можливість отримання освіти, доступ до культурних цінностей і т. ін., тобто того, що складає допрофесійний період розвитку професіоналу (Бодальов А.А., Кузьмина Н.В. та ін.).

Акмеологічні фактори, тобто рушійні сили професіоналізму, які є більш суб’єктивними, розділяють на три види: 1) об’єктивні, які виявляються як зовнішня заданість і які пов’язані з реальною системою професійної діяльності; 2) суб’єктивні, які пов’язані з індивідуальними передумовами міри успішності професійної діяльності, тобто мотиви, спрямованість, інтереси, компетентність, і т. ін., де міра їх прояву пояснює суб’єктивні причини, які сприяють зростанню професіоналізму; 3) об’єктивно—суб’єктивні, які пов’язані з організацією професійного середовища, професіоналізмом керівників, якістю управління.

В іншій класифікації ці фактори розділяють на загальні, особливі та одиничні (Кузьмина Н.В., Шадриков В.Д.).

Загальними акмеологічними факторами вважають високий рівень мотивації, потреба у досягненнях, високі особистісно-професійні стандарти, прагнення до самореалізації, високий рівень професійного сприймання, мислення, антиципації, престиж професійної майстерності.

Особливі акмеологічні фактори складають ті, які в конкретних видах професійної діяльності сприяють досягненню високих показників — точності, надійності, організованості і т. ін. Такими факторами є психологічні професійно значущі якості і спеціальні вміння.

В процесі особистісно-професійного розвитку фахівця відбуваються структурні зміни особистості. А саме відбувається: 1) зміна спрямованості особистості (розширення кола інтересів і зміна системи потреб, актуалізація мотивів домагань, вікові потреби у самореалізації та саморозвитку); 2) збільшення досвіду і підвищення кваліфікації (підвищення компетентності, розвиток та розширення вмінь і навичок, освоєння нових алгоритмів рішення професійних задач, підвищення креативності діяльності); 3) розвиток складних часних здібностей; 4) розвиток професійно значущих якостей, які визначаються специфікою діяльності; 5) підвищення психологічної готовності.

Враховуючи роль людини у процесі діяльності і відношення особистості до праці Маркова А.К. (1996) виділяє різні види праці, які відображують особистісну і професійні зрілість працівника, етапи його сходження на вершину професіоналізму: а) праця з самообслуговування (людина — індивід); б) споживча праця (людина-працівник); в) суспільно-корисна праця (людина-соціальний індивід); г) виконавча виробнича праця (люди-на-діяч); д) кваліфікована виробнича праця (людина-спеціаліст); є) спільна організована виробнича праця (людина-учасник спільної праці); ж) вільна самостійна виробнича праця (людина-суб’єкт праці); з) професійна виробнича праця (людина-професіонал, компетентний діяч); к) творча виробнича праця (людина-творець-винахідник, новатор, супер-професіонал).

Існують різні рівні розвитку професіоналізму. їх оцінка здійснюється за такими показниками як: продуктивність, ефективність діяльності; рівень кваліфікації і професійної компетентності; оптимальна інтенсивність і напруженість праці; точність і надійність діяльності; організованість; низька залежність від зовнішніх факторів; володіння сучасним змістом і сучасними засобами вирішення професійних задач; рівень розвитку осо-бистісно-ділових та професійно важливих якостей; рівень мотивації дося-гнень; можливість розвитку суб’єкта праці як особистості; спрямованість на досягнення позитивних соціально значущих цілей.

Професійна зрілість включає: соціальну зрілість (володіння правовими нормами, засобами спільної професійної діяльності і співробітництва, прийнятими в суспільстві прийомами професійного спілкування тощо); особистісну зрілість (володіння засобами самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійним деформаціям особистості); діяльнісну зрілість (володіння на високому рівні професійною діяльністю, засобами самореалізації і саморозвитку особистості в межах професії, здатність до творчих проявів своєї індивідуальності).

Суб’єкт діяльності, професіонал — це система, яка має зовнішні й внутрішні психічні властивості. До внутрішніх умов належить не лише побудова образу майбутнього результату діяльності, усвідомлення варіантів досягнення цього результату, але й попередня емоційна настроєність на працю (задоволеність ситуацією в родині, усвідомлення захищеності у суспільстві, а також особливості темпераменту і т. ін.). Потенційно завжди існує конфлікт між професіоналом і оточенням, що зумовлює шанобливе відношення до індивідуальної неповторності будь-якого

професіонала.

Професіоналізм слід розуміти не просто як певний високий рівень знань, вмінь і результатів людини у даній галузі діяльності, а як певну системну організацію свідомості, психіки людини, яка включає стійкі різнорівневі особливості даної людини.

Оскільки внутрішні умови діяльності людини не стандартні (навіть при стандартних зовнішніх умовах), найбільш успішні результати діяльності можливі тоді, коли система способів праці є індивідуально своєрідною. Отже, вся галузь більш або менш різних і стійких якостей особистості, мотивів і операціональних можливостей людини (спрямованість, характер, вміння, досвід, психодинаміка, психосоматика) можуть бути разом з тим і галуззю внутрішніх умов більш або менш успішної діяльності професіонала.

Базовий професіоналізм визначається як сукупність спільних передумов до професійної діяльності і як умова успішності виконання певних видів трудової діяльності.

Індивідуальний стиль професіонала, який формується або частково вже склався може розумітися у загальному виді як відносно стійка індивідуально-своєрідна організація діяльності (насамперед її прийомів і способів), яка складається в результаті зусиль людини щодо найкращого досягнення цілей в даних зовнішніх і внутрішніх умовах праці.

Январь 24, 2019 Психология труда, инженерная психология, эргономика
Еще по теме
ВЕРШИНА
АО ВСТРЕЧИ НА ВЕРШИНЕ
ВЕРШИНА
1.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКИ.
ЧТО ТАКОЕ ВЕРШИНА И ГДЕ ОНА?
1.1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
3.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО ПРАЦІВНИКА.
Ліфарева Н.В.. Психологія особистості: Навчальний посібник., 2003
Психологія праці в системі наукового знання.
ВМЕСТЕ ДОРАСТЕМ ДО ТОГО, ЧТОБЫ НАХОДИТЬСЯ НА САМОЙ ВЕРШИНЕ
Белецкая Оксана Константиновна ДОСТИЖЕНИЕ ВЕРШИНЫ В РАЗВИТИИ КОЛЛЕКТИВОВ ВОИНСКОЙ ЧАСТИ
ЖИЗНИ НА САМОЙ ВЕРШИНЕ ВСЕ-ТАКИ ПРИСУЩИ СВОИ ТОНКОСТИ
Траверсе Т. М.. Психологія праці: Навчально-методичний посібник., 2004
Психологія професійної придатності.
2.5. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ: СТАНІСЛАВ ГРОФФ
КАК ОСОБАЯ РАЗНОВИДНОСТЬ ВЕРШИННЫХ ПЕРЕЖИВАНИЙ ВЫСТУПАЕТ БЫТИЙНАЯ ЛЮБОВЬ.
Психологія праці як наукова дисципліна.
Психологія професійної кар'єри.
Добавить комментарий