Психологія професійної кар’єри.

(Блок поглиблення.)

Відомо, що становлення особистості фахівця відбувається в процесі його діяльності, завдяки активності самої людини в процесі перетворення нею світу. У специфічних умовах це зумовлює розвиток індивідуальних особливостей особистості і далі — вибір нею форм і видів діяльності, що детермінують подальший її розвиток. Однак, ситуація життєвого самовизначення, складовою частиною якого є професійне самовизначення, є достатньо складною.

Підвищений інтерес до даної проблеми викликаний тим, що в умовах інформаційного суспільства явище змісту мотиваційного боку стало більше відбиватися не лише на продуктивності професійної діяльності фахівця високої кваліфікації розумової, творчої праці, але і на кількісних і на якісних характеристиках продукції робітничих професій. Професійне самовизначення розуміють як багаторівневий і багатоступеневий процес, у якому виділяють кілька аспектів, які пов’язані із задачами суспільства, які воно висуває перед особистістю; з процесом формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність; з прийняттям рішень, в яких повинен бути встановлений баланс особистих переваг і схильностей та потреб існуючої системи розподілу праці.

Суб’єктність особистості має свій прояв у самостійній і свідомій побудові перспектив свого розвитку в певній трудовій діяльності і всього життя в Цілому, яка ніби складає контекст для конкретної праці і розвитку особи в Цьому труді. Коли говорять про розвиток суб’єкта праці, то, насамперед, говорять про розвиток його здібності самостійно осмислювати свою Діяльність, самостійно знаходити смисли цієї діяльності і шукати шляхи вдосконалення себе у цій діяльності, будувати свою кар’єру. Входження особи у певний світ професії пов’язано з професійним становленням особистості, де професійне становлення розглядають як індивідуальний, особистісний процес, основним елементом якого є особистий вибір.

Вибір професії, як феномен, досліджується на різних рівнях і різними дисциплінами, починаючи з психофізіології (задатки) і закінчуючи психологією праці (можливості), загальною психологією (спрямованість, інтереси, мотиви) і психологією особистості (бачення і побудова життєвого шляху, пошук сенсу свого життя) тощо.

Вважають, що вибір професії є вихідною точкою і головною подією професіогенезу, який визначається певними тенденціями особистості, її рисами, задатками. Як правило це відбувається в підлітковому або юнацькому віці (до початку дорослого життя). Особа здійснює рішення, яке торкається ближніх життєвих перспектив. Відбувається демонстрація особистості і свого значущого відношення до праці. При цьому професійний вибір може бути здійснений як з урахуванням, так і без урахування віддалених перспектив життя. Де професійні перспективи розглядають як цілісну картину майбутнього у складному суперечному зв’язку програмованих і очікуваних подій, з якими людина пов’язує свої цінності та індивідуальний смисл свого життя. Ціннісні орієнтації, життєві цілі і плани складають ядро життєвої перспективи, без якого перспектива втрачає свою основну функцію — регулятивну.

Відношення до обраної професії не стабільні, вони змінюються протягом усього життєвого шляху. Людина то максимально наближується до професії, то віддаляється від неї, що обумовлюється цілим рядом факторів (соціологічних, психологічних і т. ін.): відсутність місця роботи, невдоволеність зарплатнею, контакти з колегами, не прийняття керівника, зміна місця проживання тощо). Життєві цілі і плани — це кінцеві і проміжні події певного типу. Якщо вибір професії буде здійснюватися без врахування віддалених наслідків, у такому випадку навіть достатньо конкретний особистий професійний план не буде виправданий віддаленими життєвими цілями. А, як наслідок, як тільки-но цей план реалізується, знову виникає ситуація життєвої невизначеності.

Сама особистість так чи інакше впливає на вибір життєвого шляху, але шляхи її впливу на цей вибір досить різноманітні. Відомо, що не існує прямої постійної відповідності між вибором професії і певною якістю особистості. За Бюлер Ш. пошук професії зумовлюється дитячими мріями, рольовими іграми на попередніх етапах онтогенезу, певним рівнем особистісного розвитку. За Роу Е. професійний вибір зумовлений попередніми дитячо-батьківськими відносинами. У теорії типів особистості Холланда Дж. людина обирає ту професію, яка відповідає її типу особистості. За Адлером А. вибір професії ґрунтується на прагненні особи до гіперкомпенсації негативних властивостей своєї особистості. Тобто особа вибирає саме ту професію, яка найменше відповідає її індивідуальним особливостям і може допомогти ствердити себе у власних очах. Сьюпер Д. стверджував, що людина прагне обрати ту професію, яка відповідає складеним у неї уявленням про саму себе. І якщо обрана професія відповідає її Я-концепції, то особа досягає самоактуалізації.

Климовим Є. виділено вісім основних факторів («кутів») вибору професії, а саме: схильності, бажання займатися певною діяльністю; позиція батьків, їх відношення до вибору; позиція товаришів; потреби суспільства у даній професії (потреби «ринку»); інформованість про дану професію; престиж професії, яка обирається; здібності та різні можливості отримати професію та успішно працювати в ній; наявність певно: програми дій щодо отримання та освоєння професії.

При дослідженні питання про вплив особистості на вибір професії слід виходити не стільки з визначення типологічних особливостей індивіда, скільки із всебічного аналізу конкретних випадків, кожен з яких є індивідуальним, оскільки професійна сфера життя особистості, її змістовний та якісний рівні відображають ступінь біологічної зрілості індивіду, якість соціальної зрілості особистості, перспективу становлення її як універсальної індивідуальності. У сучасних умовах вибір професії можуть визначати і ті види спеціальностей, які найбільше користуються попитом на ринку праці.

Мислена проекція себе в майбутнє (психологічне майбутнє у ціннісно-смисловому аспекті) та конкретне планування свого життя у вигляді життєвих та професійних планів (просторово-часовий аспект) стали підґрунтям для типології особистісного самовизначення (Гінзбург М.Р.), де автором виділено 15 типів, серед яких: гармонійне (благополучне сьогодення при позитивному майбутньому; психологічна корекція не потрібна); стагнуюче (благополучне теперішнє при негативному майбутньому, страх перед майбутнім); безпечне (благополучне теперішнє, майбутнє уявляється без цілеспрямованого планування очікування благополуччя, і того, що все відбуватиметься «саме собою»); безперспективне (благополучне теперішнє, планування майбутнього при відсутності його цінності); негативне (неблагополучне теперішнє, негативне майбутнє, відчуття безнадійності); захисне (неблагополучне теперішнє, позитивне планування майбутнього); фантазійне (неблагополучне теперішнє, позитивне майбутнє при відсутності його планування); прагматичне (успішна самореалізація при відсутності цінностей, проекція в майбутнє запозичених цінностей); гедоністичне (успішна самореалізація при відсутності цінностей, позитивних образів майбутнього і планування); залежне (успішна самореалізація, позитивне майбутнє при відсутності цінностей, планування, проекція в майбутнє запозичених цінностей); бездуховне (успішна самореалізація і Планування при відсутності цінностей і негативному майбутньому, Практичність); пасивне (нереалізовані цінності сьогодення, планування Позитивного майбутнього, нереалізованість у сьогоденні); невротичне; відстрочене і т.

д.

У співвідношенні особистісного і професійного саморозвитку умовно виділяють типи та рівні самовизначення особи (Пряжников М., 1996). Так, визначають типи самовизначення за критерієм діапазону можливості маневру, виборів людини у межах виконуваної діяльності. Перший тип — самовизначення в конкретних трудових функціях, операціях, коли людина суттєво обмежена рамками своєї діяльності. Проте і тут можливі справжня майстерність і знаходження певних смислів своєї праці. Другий тип — самовизначення в межах певного трудового процесу, де можливості самореалізації дещо розширюються, однак межі діяльності залишаються ще недостатніми для більш повноцінного самопрояву і саморозвитку. Тут також можна знайти особливі смисли і навіть чогось досягти в своїй праці. Третій тип — самореалізація в межах спеціальності, яка дає змогу особі обирати не лише конкретні місця роботи, але й різні організації (при збереженні своєї основної спеціальності). Наступне самовизначення — це самовизначення в професії, яке дає змогу особі маневрувати в межах суміжних спеціальностей.

Далі — життєве самовизначення — це скоріше вибір образу життя, життєвого стереотипу, де професія є лише засобом для побудови життя. Особистісне самовизначення — надає життю певного сенсу. Особа використовує соціальну роль лише як засіб, а на перше місце виступають питання, які пов’язані з самим смислом використання даної ролі. Особа не просто оволодіває роллю, але й отримує можливість створювати свої власні ролі, виходячи, таким чином, на справжню неповторність та унікальність.

Нарешті, виділяють тип — самовизначення в культурі, коли особистість має можливість розширити межі не тільки професії або наявної життєвої ситуації, а й межі часу свого існування, знайти своїми справами «соціальне безсмертя».

Однак, при виділенні типів самовизначення йшлося лише про можливості розширення меж певних життєвих ситуацій. Проте, важливим є і те, яким чином людина реалізує можливості самовизначення по кожному з виділених типів. Тому виділяють рівні самовизначення за критерієм творчої участі людини, за критерієм її суб’єктності: 1) деструктивний — агресивне неприйняття даної діяльності; 2) прагнення мирно уникнути даної діяльності; 3) пасивний — виконання даної діяльності за зразком, за шаблоном або за інструкцією; 4) прагнення вдосконалити окремі елементи виконуваної діяльності, зробити щось по-своєму (стосовно до самовизначення в спеціальності це може бути раціоналізаторство, стосовно до життєвого самовизначення — знаходження оригінальних способів заробляння грошей тощо); 5) творчий рівень — прагнення збагатити, вдосконалити виконувану діяльність в цілому, пов’язане зі знаходженням особливих смислів, іноді зразу не зрозумілих для оточуючих.

Певні показники життєвої перспективи можуть стати критеріями оцінки задоволеності здійсненим професійним вибором: передрікати вірогідність виникнення і закріплення почуття професійного покликання в уже обраній людиною професії. Не часто вдається зустріти людину, яка так любить свою професію, що вважає її справою всього життя і виконує її так, що в оточуючих не виникає сумнівів в істинності її покликання. Дослідники виділяють чотири типи значущого відношення до професії: захоплення професією, професійне покликання, розчарування професією, відчуження професії.

Професійне покликання з більшою вірогідністю формується у тих для кого професійний вибір є значущим настільки, що зміна його визначає зміну уявлень особистості про усе своє життя; хто бачить своє життя більш цікавим і насиченим різними подіями лише при виборі тієї єдиної обраної професії. Така професійна діяльність виступає джерелом улюблених емоційних переживань. Особа, яка знайшла покликання, характеризується тим, що вона осмислює своє життя, підходить до нього більш раціонально і стратегічно. Людина свідомо ставиться до свого майбутнього, має довготривалі життєві цілі. Характерним є високий ступінь відповідності цілей і засобів в ході досягнення віддалених перспектив, щодо передбачуваних результатів і причин вчинків. Характерними також є масштабність життєвих задумів, впевненість у їх втіленні, ставлення до свого життя як до довгого надійного шляху.

Январь 24, 2019 Психология труда, инженерная психология, эргономика
Еще по теме
Психологія професійної придатності.
Основні підходи щодо сутності професійної орієнтації.
Система професійної орієнтації.
Мотивація професійної діяльності.
ОСОБИСТІСНА ОРІЄНТАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДГОТОВКА ДО НЕЇ. МОДУЛЬ 2.
1.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКИ.
Психологія праці в системі наукового знання.
1.1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
3.3. САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ У РІЗНИХ ВИДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙ.
3.2. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО ПРАЦІВНИКА.
Ліфарева Н.В.. Психологія особистості: Навчальний посібник., 2003
Психологія професіоналізму та вершин майстерності.
Елементи творчості в праці та індивідуальний стиль професійної діяльності.
Добавить комментарий